Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня. Поки виникає більше питань, ніж відповідей стосовно Ваших слів.
В чому контролюєте? Чого хочете від неї? Що за питання? З яких мотивів? Що спонукає до цього? Чим викликана така потреба перевіряти і контролювати? Які взагалі Ваші стосунки?

Тут багато чого важливо прояснити, про Вас в першу чергу і про самі стосунки. Тому, краще це робити в терапії, оскільки в такому форматі обсяг всього гарантуватиме втрату якихось важливих елементів.

Доброго дня. Дуже круто і цінно, що Ви маєте таку позицію до підтримки партнера, намагаєтесь дати йому простір і час, але тут хочеться уточнити - а скільки часу йому потрібно? Скільки часу вже пройшло?
Це важливо, підтримувати стан партнера, але коли вже це настільки відображається на Вас самих і на ваших стосунках, це відхід в великий мінус, які тільки може все погіршити.

Чи говорили Ви з ним, про те як почуваєтесь? Про те, як його поведінка на Вас впливає? Чи знає він, скільки зусиль це Вам коштує?
І тут мова не про звинувачення, а про те, що іноді парнери просто не знаю, оскільки не вміють це розглядати, що іншого щось не влаштовує чи йому складно. Тому краще це прояснити словами.

При цьому, у Вашому уривку, навіть є більшість необхідних слів. Ви турбуєтесь про нього, хочете підтримати, але Ваш ресурс не безкінечний. Тому ті вимоги, які до нього є, з приводу побуту наприклад, важливо донести, не тільки як вимогу, але і як потребу. Справедливо для Вас це розділити, і почути як це для нього. Якщо ж брати на себе побут, чи якусь його частину, яка б Вас влаштовувала, йому не підходить, то тут можна провести межі, що тоді від нього необхідно в пошуках роботи і т.д., щоб залишатись рівноправними партнерами. І може бути і так, що йому це не сподобається, він відмовиться чи образиться, але це буде все одно відповіддю, від якої можна відштовхуватись і можливо, ставити вже інші питання. Чи згодні Ви продовжувати все так?

Не буду особливо розписувати про аю*юз зараз, але хочу підсвітити: коли Ви чесно і відкрито заявляєте про свої бажання та потреби, навіть якщо іншого вони можуть і не влаштовувати, то це здорово. А пригнічення свого стану, настрою, бажань, виливається в холодність, байдужість та роздратування, що може більше нашкодити і Вам, і стосункам, і партнеру.

Відредаговано автором 20-02-2024 12:11:59

Доброго дня. Доєднуюсь до слів колег вище, впоратись самостійно дуже складно і підтримка та супровід психолога буде найбільш корисним. АЛе при цьому, мінімум який Вам доступний вже, це говорити із партнером. Проговорювати йому те, що направлене на нього, наголошуючи, що це тільки Ваші страхи. Із Вашим слів, видається, ніби у Вас досить довірливі стосунки, партнер хоче Вас почути. Виносячи страхи та тривоги на поверхню, ми надаємо їм більше матерії, конкретизуємо і само по собі воно дозволяє зменшити напругу яка за ними слідує.

Доброго дня. А чи можете Ви виділити причини того, що побуджує так часто змінювати місця роботи? Що йшло не так? І також важливо, як Ви їх обирали, за яким принципом?

Якщо багато працювати на роботах, які Вас зовсім не влаштовують, напружують та виснажують, морально в першу чергу, це може призвести до вигорання і як наслідок, не бажання та неможливість взагалі включитись в якусь діяльність. Особливо, коли є неприємний досвід пов*язнаний з цим.

Здравствуйте. Подскажите, а как долго длится такое состояние?
Конечно рано говорить только по это урывку, но вполне возможно, что у Вас развивается или Вы уже находитесь в депрессии. Поэтому точно не стоит смотреть на свое состояние сквозь пальцы.
Обращались ли со своим состоянием к родителям? Возможно, Вас следовали бы пройти консультацию у клинического психолога или психиатра, что бы своевременно получить помощь.

Здравствуйте. Хочется сразу прояснить, что поиск себя и своего пути, любимого занятия абсолютно нормальный в любом возрасте. К сожалению сейчас, из-за соц.сетей и медиа, создается искривлённая картинка жизни где все, как Вы говорите, "супер успешные и креолизированные", но ориентирование на это не совсем правильно и реалистично.

Выбор того чем заниматься зависит от многих личностных особенностей, и важно прислушиваться к себе а не опираться на внешние общие советы. Особенно эффективно это прорабатывать этот вопрос с психологом, где возможно не только увидеть лучше свои стремления и желания, но и разобраться с тем что мешало сделать это раньше и что утяжеляет Ваш путь.

Здравствуйте. Из Ваших слов, осмелюсь сделать предположение что это не первый случай таких претензий со стороны мужа. И выходит, что раньше Вы уступали ему - а почему не готовы уступить сейчас?

Ответ зависит от того чего Вы хотите в результате и от чего готовы отказаться. То есть, если Вы готовы уступить чувству несправедливости по отношению к Вам, то можно извиниться, но стоит так же понимать, что тогда такая модель будет продолжаться и дальше с его стороны.

И знаете, возможно Ваш муж не поймет, что он был неправ и может до конца считать, что всё сделал правильно - но вопрос в том, беспокоит ли его отсутствие общения с Вами так как Вас. Или это его тоже устраивает.

Здравствуйте. Судя по Вашим словам, Вы видите что она "делает из себя жертву" и переворачивает Ваши слова, и делает это умышлено. Что мешает Вам не вступать в этот сценарий "обиженой мамы"?

«очень хочется обидеться и не подходить к ней. »; - а почему не делаете так? Чувство вины, про которое Вы говорите - это вина за то что она обиделась или за то что Вы "в соре" и не общаетесь?

А кроме отношений с мамой, насколько по Вашему мнению, Вам удается отстаивать свои границы с другими людьми? Идете ли всегда первой извиняться и с другими?

И есть ли у Вас ощущение, что Ваши недовольства - оправданы? Что Вы правы и имеет место это недовольство?

Здравствуйте, Катя.

Знаєте, первое что хочется сказать, что то что делает Ваш муж это не просто унижение - это физичекое, психологическое и финансовое насилие. Это отношение которого Вы не заслуживаете и в котором не виноваты.
Мне очень жаль, что Вам приходиться переживать это и по Вашим словам кажется, будто переживаете Вы это по большей мере в одиночку.
Может ли кто-то Вас поддержать? Можете ли Вы обратиться за поддержкой?
И самое главное, как Вы видите продолжение Вашего брака?
Какого решения Вашей ситуации Вы бы хотели?
Потому что действовать и исправлять или менять ситуацию, можно если Вы представляете куда ее двигать.

Доброго дня. Підкажіть, а в яких саме ситуаціях так буває? Може яийсь конкретний випадок? Яких тем стосується його категорична позиція?

Знаєте, тут можна спробувати запитувати у парнера "чому має бути так?" "чому тобі важливо, що було так?", якщо Він людина яка вміє дослухатись принаймні до себе то цей діалог може сприяти компромісам. Але знову ж таки, не означає, що скрізь.

У випадку ж, якщо для людини взагалі не характерний такий діалоговий формат, рефлексія та вміння дослухатись до інших, то буде це складна і дуже не вдячна справа - змінювати чи "перевиховувати" його.
Тому важливо розглядати випадки конкретно.

Доброго дня. А чому тема Вашої відкритості перед хлопцем турбує Вас? Ви відчуваєте, що не можете йому відкритись?

При цьому, хочеться відмітити що Ви можете мати різний рівень близькості з різними людьми, можливо для того щоб бути відкритою(в тому сенсі який Ви вкладаєте) з людьми Вам просто треба певний час, і для різних людей Він різний.
Крім того, попри все, стосунки з хлопцем відрізняються від стосунків з подругами. Тим паче, Ви вказуєте, що вони ще й перші. І Ви можете в них бути трохи різною, головне, щоб Вам було комфортно та була змога проявляти себе так, як Вам це відповідає.

Можливо у Вас є стопи, які не дозволяють відкритись хлопцю, але для початку дайте собі час, комфорт, говоріть з ним про це і цього може бути достатньо.

Здравствуйте.

Сочувствую Вашей ситуации и грузу которых свалился на Ваши плечи. Очень несправедливо, что Вы остались одна с этими обстоятельствами, хотя большая часть из них не входит в Вашу зону ответственности.
Есть ли кто-то, к кому Вы можете обратиться за поддержкой? Моральной и возможно физической, в качестве помощи?
Говорили ли матери, что Вам тяжело справляться и ее присутствие или другая организация быта необходима?

И по поводу множества дел, которые Вы выполняете в убыток собственному времени и здоровью - все ли их них обязательны? Можете ли вы от "сделай то или другое" отказаться? Перенести на какое-то другое время, оставив себе чуть больше времени?

Здравствуйте. Подскажите, а как давно появились эти конфликты с мужем? Происходило ли это отдаление постепенно или Вы заметили только один момент с какого времени общение изменилось? И как долго Вы в отношениях вообще?

Вы кажетесь довольно внимательной и бережной по отношению к чувствам и характеру парня, что касательно его усталости или желания побыть наедине, и это очень хорошо. Но подскажите, была ли у Вас в отношениях впринципе норма обсуждать тягости и проблемы друг-друга? Может ли партнер делиться с Вами проблемы и чувствами и делал ли так раньше?

Возможно его дистанцирование и вызвано какими-то личными трудностями, о которых он не хочет или не умеет говорить. Но, что так же важно, судя по Вашим словам партнер остается глух к Вашим чувствам. Причин этого может быть много, но возможно обсудить это получиться если сменить обстановку и условия. Предложите провести вместе время необычным образом, внести разнообразие. Поинтересуйтесь его мыслями и желаниями на этот счет.

Так же, если это возможно, было бы продуктивно пройти совместную терапию парную.

Доброго дня.

«постійно ліниться.»; - власне по ситуації, можлив Ви сприймаєте це як лінь, але для ного - це нормальний порядок речей, адже з описаного - якщо йому не потрібно щось, він це робити не буде, бо Ви все одно це зробите.

Ви праві, що в 12 років дитина вже може обслуговувати себе, виконкувати багато домашній обов*язків, забепечити свої базові потреби в дома. Але що важливо, він МОЖЕ але не мусить робити це постійно.
З приводу харчуання - навряд він буде голодувати, а невпорядкованй прийом іжі може бути пов*язаний як з відсутність сформованої харчової поведінки, так і просто з небажанням, чи збитим режимом.
А щодо речей чи порядку - не знаю, чи є сформоване у сина розуміння того, навіщо щось робити по дому, навіщо тримати речі в чистоті, і навіщо там прати ту білу річ вручну і прати взагалі. Якщо немає цінності і внутрішньої потреби до виконання цих речей, вони для нього можуть бути просто безкорисними і відповідно навіщо тоді їх робити.

На цю тему можна говорити з ним і запитувати, чому він хоче і робить так, чи йому це нормально і т.д.
Крім того, якщо до нього часто є вимога щось виконати, але при цьому за її невиконання немає жодних санкцій і більше того, вона виконається кимось іншим - дуже логічно задуматись а навіщо взагалі старатись?
Тому в певній мірі, по трохи(не одразу у всьому) але можете спробувати відмовляти йому у "обслуговуванні". Дозвольте йому стикнутись із наслідками того, що буває, коли він не слідкує за чистотою своїх речей і т.д.
Але тут важлива міра, і не забувати, що більша частина обов*язків і відповідальноті все таки не Вас(в плані забезпечння дому , їжі, взагалі і т.д.)
А вже по реакції сина, можна буде далі вести розмову.

Доброго дня. Читаючи описане Вами, виникає дуже багато питань, не тільки по відношенню Вашому до хлопця але і до стосунків загалом. Чи були схожі сумніви і коливання у Вас в попередніх стосунках? Ви коли думаєте про розрив стосунків, які мотиви виходять на перший план? І крім того, у Ваших словах відчувається певне навіювання від соціальних стереотипів і наче сором, пов*язаний з партнером. І коли Ви пишите, що комплексуєте через зріст - комплексуєте ВИ чи Вам соромно за ріст хлопця? Чому це має для Вас значення?

Також, рекомендувала б пропрацювати тему стосунків із спеціалістом, оскільки із описаного виглядає певна прикріпленість до несвідомого сценарію, який у стосунках повторюється і який Ви в цих коливаннях проживаєте.ЦЕ тільки припущення, сформоване по досвіду роботи, і воно омже бути помилкове, оскільки інформації не так багато, але буде в будь-якому випадку корисно звернути увагу на динаміку різних Ваших стосунків.