Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня. А як Ви розцінюєте самі його переписки? Ви сказали, що Вам це "не подобається", але що це саме таке, в Ваших очах? Тому що подібну взаємодію партнера з іншими жінками, можна оцінити по різному і від того, будувати своє не тільки ставлення але і поведінку. Адже може просто не подобатись але бути прийнятним, як погана звичка, а може бути не допустимо. І було б важливо, прояснити це і для хлопця.

Якщо припустити, що цей спосіб спілкування допомогав йому сексуально розряджатись у той період, коли Вашій парі це було не доступно, чи цікавились Ви, навіщо це потрібно йому зараз? Коли Ви, якраз таки намагаєтесь відновити сексуальне життя. ЩО саме в цьому спілкуванні, йому потрібне ЗАраз?

«Тоді я вирішила, що справедливо було б, щоб у мене було те саме право в стосунках, запитала в хлопця, як він до цього ставиться, реакція була різко негативна, оскільки він думає, що в більшості дівчат таке спілкування викликає прив'язаність і він не зможе мені більш довіряти. »; - тут декілька моментів, хочеться виділити.

- Так, це справедливо мати однакові права в стосунках, і це важливо відстоювати. Але тут, хочеться зрозуміти саме стосовно переписки - вона Вам потрібна чи якщо відверто, це спосіб насолити хлопцю? Це не йде мова про те, що ви не можете це робити, я тільки цікавлюсь мотивом, тому що втягуючи різні дії під хибними цілями - в результаті можна самому мати від них негативні наслідки.

- Чи відчуваєте Ви довіру до хлопця при збереженні його переписок? Будь-яка Ваша відповідь буде вагомим аргументом.

Доброго дня. В першу чергу, хочеться замінии Ваше радикальне і жорстке питання до себе. І спробувати спочатку розібратись з тим - "Що я маю зрозуміти в собі?". Адже так як і питання, слова що "всі проблеми через Вас" - надто радикальні.

По короткому опису Важко сказати, що це комплекс переживань Ви витримуєте, але в діях і бажаннях уловлюється певне протиріччя, що може вказувати на соціальну тривожність чи депресивний епізод. Або якийсь досвід у Вашому житті, сформував таку стратегію поведінки і відношення, але зараз вона вже не працює і тільки приносить страждання.

Поговоріть із батьками, щоб вони підтримали Вас у зверненні до психолога, щоб розібратись у цих питаннях і в першу чергу зменшити тиск на себе, і самозвинувачення.

Здравствуйте. Проблемы ревности, это очень редко про партнера и всегда про Вас самих. Про доверие, самоуверенность, уверенность в других людях, самоценность. Как и проблемы с границами в отношениях, тем, какие действия от партнера допускаете. Поэтому лучше их прорабатывать с психологом.

Если ближе к тексту, то а просили ли Вы его на прямую прекратить? Говорили что Вам это доставляет беспокойство и неприязнь?
"Мужская психология" - что бы это не значило, не означает что он не может брать ответственность и управлять своими действиями. Другой вопрос, если он просто не хочет менять свое поведение. И тут снова вопрос к Вам, что готовы с этим делать?

Доброго дня. Чи могли б Ви сформулювати своє питання трохи конкретніше? Не розумію, яких "всіх філософів та розумних людей" Ви маєте на увазі, та про що "Всі" говорять. Чи є якісь конкретні стереотипи, які Ви маєте на увазі?

Але якщо в загальному, то звісно, те що якусь думку розділяє багато людей не означає, що вона однозначно правильна(до прикладу різні міфи чи викривлені факти, в тому числі і стереотипи). А те, чому хтось підтримує їх, навіть якщо людина "розумна", частіше означає або те, що підтримка стереотипу не рефлексувалась цією людиною, тобто вона просто сприймає його як даність. Або у неї є досвід, що цей стереотип підтверджує. Або своє власне його розуміння. Багато людей просто не віддають собі звіту, чи розділяють вони ті чи інші стереотипи, чи ні.
Адже тут не варто забувати і те, що коли є стереотипи які не підтверджуються, є і ті, що підтверджуються в тій чи іншій мірі. (тут можна вдаватись у тему їх формування, але не думаю, що це стосується Вашого питання).

Здравствуйте. Вы довольно верно подметили в начале, что будет лучше проработать эти трудности с специалистом, поскольку те сферы которые затрагиваются в Ваших конфликтах с девушкой - в формате вопрос/ответ не разберешь.
Конечно, хорошо было б обратится к парному терапевту для работы вместе, но это не исключает необходимости каждого из Вас в отдельной терапии.
Потому что многое, что Вы описываете, в первую очередь касаемо Вас, и в том числе девушки - это не столько и не только про отношения между людьми, но и про отдельно Ваши свойства, особенности и трудности.

Осмелюсь разве что спросить одну вещь, на противовес Вашему последнему вопросу: А зачем и Вы и девушка пытаетесь сохранить эти отношения? Терпите друг друга и общие конфликты? Почему Вы искали компромисс с количеством секс-партнеров а девушка прощала и шла на встречу?
Когда мы говорим о улучшении отношения и отношений, то первое что нужно понять - а зачем они и тот человек Вам вообще?

Доброго дня. Якщо ми випускаємо варіант звернутись до психолога, то наступне, що варте уваги: спроби розуміння того, для чого Вам це?
Чому ревнуєте? Звідки у Вас причина не довіряти партнеру і можливо складнощі з питанням довіри взагалі? Чого Ви хочете, проявляючи над партнером "владу"? Що отримуєте з цього? Що трапиться, якщо цього не робити? І т.д.

Дуже багато питань та нюансів, що виникають у стосунках до людей, це лише декілька з них.

Доброго дня.

Щиро співчуваю Вашій утраті(

І я зовсім не уявляю, як Ви тоді, це горе переживали, як переживаєте зараз, але хочу зазначити, що щоб тоді з Вами не було - це було нормально. І те, що з Вами було "не так" - обставини життя, які доводилось приймати.

При цьому, досить короткий Ваш опис, дійсно може бути пов*язаний із депресивними епізодами. Чи викликані вони саме депресією чи іншими розладами стану - складно сказати, як і сказати, що з цим робити. Адже депресивні епізоди, апатію, втрату бажання спілкуватись, працювати, байдужість до людей і роботи, що часто приводить до їх втрати, в тій чи іншій мірі викликає не тільки пряма депресія як така.
Ефективним буде звернення до спеціаліста, яка стане Вам підтримкою і путівником в таких станах.

Доброго дня. Поки виникає більше питань, ніж відповідей стосовно Ваших слів.
В чому контролюєте? Чого хочете від неї? Що за питання? З яких мотивів? Що спонукає до цього? Чим викликана така потреба перевіряти і контролювати? Які взагалі Ваші стосунки?

Тут багато чого важливо прояснити, про Вас в першу чергу і про самі стосунки. Тому, краще це робити в терапії, оскільки в такому форматі обсяг всього гарантуватиме втрату якихось важливих елементів.

Доброго дня. Дуже круто і цінно, що Ви маєте таку позицію до підтримки партнера, намагаєтесь дати йому простір і час, але тут хочеться уточнити - а скільки часу йому потрібно? Скільки часу вже пройшло?
Це важливо, підтримувати стан партнера, але коли вже це настільки відображається на Вас самих і на ваших стосунках, це відхід в великий мінус, які тільки може все погіршити.

Чи говорили Ви з ним, про те як почуваєтесь? Про те, як його поведінка на Вас впливає? Чи знає він, скільки зусиль це Вам коштує?
І тут мова не про звинувачення, а про те, що іноді парнери просто не знаю, оскільки не вміють це розглядати, що іншого щось не влаштовує чи йому складно. Тому краще це прояснити словами.

При цьому, у Вашому уривку, навіть є більшість необхідних слів. Ви турбуєтесь про нього, хочете підтримати, але Ваш ресурс не безкінечний. Тому ті вимоги, які до нього є, з приводу побуту наприклад, важливо донести, не тільки як вимогу, але і як потребу. Справедливо для Вас це розділити, і почути як це для нього. Якщо ж брати на себе побут, чи якусь його частину, яка б Вас влаштовувала, йому не підходить, то тут можна провести межі, що тоді від нього необхідно в пошуках роботи і т.д., щоб залишатись рівноправними партнерами. І може бути і так, що йому це не сподобається, він відмовиться чи образиться, але це буде все одно відповіддю, від якої можна відштовхуватись і можливо, ставити вже інші питання. Чи згодні Ви продовжувати все так?

Не буду особливо розписувати про аю*юз зараз, але хочу підсвітити: коли Ви чесно і відкрито заявляєте про свої бажання та потреби, навіть якщо іншого вони можуть і не влаштовувати, то це здорово. А пригнічення свого стану, настрою, бажань, виливається в холодність, байдужість та роздратування, що може більше нашкодити і Вам, і стосункам, і партнеру.

Відредаговано автором 20-02-2024 12:11:59

Доброго дня. Доєднуюсь до слів колег вище, впоратись самостійно дуже складно і підтримка та супровід психолога буде найбільш корисним. АЛе при цьому, мінімум який Вам доступний вже, це говорити із партнером. Проговорювати йому те, що направлене на нього, наголошуючи, що це тільки Ваші страхи. Із Вашим слів, видається, ніби у Вас досить довірливі стосунки, партнер хоче Вас почути. Виносячи страхи та тривоги на поверхню, ми надаємо їм більше матерії, конкретизуємо і само по собі воно дозволяє зменшити напругу яка за ними слідує.

Доброго дня. А чи можете Ви виділити причини того, що побуджує так часто змінювати місця роботи? Що йшло не так? І також важливо, як Ви їх обирали, за яким принципом?

Якщо багато працювати на роботах, які Вас зовсім не влаштовують, напружують та виснажують, морально в першу чергу, це може призвести до вигорання і як наслідок, не бажання та неможливість взагалі включитись в якусь діяльність. Особливо, коли є неприємний досвід пов*язнаний з цим.

Здравствуйте. Подскажите, а как долго длится такое состояние?
Конечно рано говорить только по это урывку, но вполне возможно, что у Вас развивается или Вы уже находитесь в депрессии. Поэтому точно не стоит смотреть на свое состояние сквозь пальцы.
Обращались ли со своим состоянием к родителям? Возможно, Вас следовали бы пройти консультацию у клинического психолога или психиатра, что бы своевременно получить помощь.

Здравствуйте. Хочется сразу прояснить, что поиск себя и своего пути, любимого занятия абсолютно нормальный в любом возрасте. К сожалению сейчас, из-за соц.сетей и медиа, создается искривлённая картинка жизни где все, как Вы говорите, "супер успешные и креолизированные", но ориентирование на это не совсем правильно и реалистично.

Выбор того чем заниматься зависит от многих личностных особенностей, и важно прислушиваться к себе а не опираться на внешние общие советы. Особенно эффективно это прорабатывать этот вопрос с психологом, где возможно не только увидеть лучше свои стремления и желания, но и разобраться с тем что мешало сделать это раньше и что утяжеляет Ваш путь.

Здравствуйте. Из Ваших слов, осмелюсь сделать предположение что это не первый случай таких претензий со стороны мужа. И выходит, что раньше Вы уступали ему - а почему не готовы уступить сейчас?

Ответ зависит от того чего Вы хотите в результате и от чего готовы отказаться. То есть, если Вы готовы уступить чувству несправедливости по отношению к Вам, то можно извиниться, но стоит так же понимать, что тогда такая модель будет продолжаться и дальше с его стороны.

И знаете, возможно Ваш муж не поймет, что он был неправ и может до конца считать, что всё сделал правильно - но вопрос в том, беспокоит ли его отсутствие общения с Вами так как Вас. Или это его тоже устраивает.

Здравствуйте. Судя по Вашим словам, Вы видите что она "делает из себя жертву" и переворачивает Ваши слова, и делает это умышлено. Что мешает Вам не вступать в этот сценарий "обиженой мамы"?

«очень хочется обидеться и не подходить к ней. »; - а почему не делаете так? Чувство вины, про которое Вы говорите - это вина за то что она обиделась или за то что Вы "в соре" и не общаетесь?

А кроме отношений с мамой, насколько по Вашему мнению, Вам удается отстаивать свои границы с другими людьми? Идете ли всегда первой извиняться и с другими?

И есть ли у Вас ощущение, что Ваши недовольства - оправданы? Что Вы правы и имеет место это недовольство?