Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

Такие обстоятельства действительно тяжело выносить, и Вы показываете большую внутреннюю силу, справляясь такое уже продолжительное время. И так же верно то, что долго в таком режиме очень трудно. И как одно из решений, Вы говорите о том что бы бросить свою мечту, ради которой все начинали.
А как будет для Вас жизнь после этого? Это избавит Вас от части напряжения, но всё ли это? Не принесет ли такое игнорирование своих желаний и стремлений больше фрустрации, напряжения и обиды?

Так же касаемо ребенка. Быть с малышом 24/7 не гарант того, что ему всего будет достаточно. Вина так же очень несправедлива по отношению к Вам, ведь отказываться от других частей своей жизни ради ребенка не принесет счастья ни Вам, ни ему.

Мне хотелось бы узнать, есть ли аспекты Вашей жизни, кроме этих двух? Вы говорили про маму мужа, а где же сам супруг? Есть ли варианты, при котором он может помочь Вам разгрузиться? Хотя бы на время.
Есть ли вариант получить больше помощи из вне? Попросить ее, на то время, что Вам необходимо.

И касаемо последнего - а как Вы вообще отдыхаете? Где "выдыхаете"? С чего черпаете силы и ресурсы? ЧТо вносите в свою жизнь роме работы и ребенка? Любить их обоих это нормально, но где-то тут не хватает Вас как личности которая делает и хочет для себя.

Вобщем, все эти нюансы можно пытаться продумать самостоятельно, провести диалог с мужем, с свекровью, найти компромисс в распределении времени и т.д.
И так же Вы можете заручиться помощью психолога, что бы разделить и разгрузить себя.

Доброго дня. Вживаючи такі конструкції, чи не ставите Ви самі клеймо на власній дитині?
Більшість оосбистісних і емоційних розладів добре супроводжуються та купірюються. У який лікарів Ви були?
Варто пройти повний комплекс лікарів, і туди звісно входить ендокринолог, невропатолог, дитячий психолог та психіатр. І кожен з них дасть Вам рекомендації та прогнози.

Доброго дня.
Ви говорили з хлопцем про те, чого Вам не вистачає? Чи є для Вас з ним нормальним говорити про свої потреби і бажання взагалі?

А стосовно його мами. А що Вам заважає відмовитись від її надмірних прохань(чи вимог)? Чи Ви давали якусь обіцянку стосовно турботи за помешканнями?
Вони можуть просити що завгодно, опираючись на свої норми моралі та обов*язків, але що змушує Вас раз за разом погоджуватись на це?
Як хлопець реагує на таку взаємодію?

Доброго дня.
Ви не зможете прийняти рішення при якому всі сторони були б задоволені. І особливо хочеться підмітити, що вказуєте про те що не хоітли б сваритись із батьками і хлопцем - але не випускаєте те, яке рішення хоітли б для себе? У цьому конфлікті Вашої сторони і Ваших інтересів ніби немає, ніби вони не значимі.
Хтось точно буде менш задоволений.

Важливим аспектом є сепарація від батьків. І хоч сепаруватись ділючи спільну територію складно, проте можливо. Поки відповідальність за Ваші рішення позначатиметься впливом батьківських фігур чи фігури, всі вони будуть склдані і не на вашу користь. (мається на увазі стосовно Вас та Вашого особистого життя).

Чи пробували Ви пояснювати батькам, відстоювати своє право на власне дозвілля? ЧОму вони проти того, щоб Ви з*їхались?
Чи думали Ви, а що трапиться якщо, наприклад, матір образиться на Вас? Чим це Вам загрожує? Чим загрожують сварки із хлопцем? Такі остороги дуже тиснуть та обмежують нас у виборі.

Взагалі рекомендувала б спробувати пропрацювати це питання в терапії, адже складно вмістити всі нюанси в такому форматі.

Доброго дня. Хочеться одразу відмітити, що Ваші бажання стосовно партнера зовсім не звучать надмірно. Проте, чи знає і чи готовий Ваш хлопець їм відповідати?

Перше, на що важливо звернути увагу - Ваші стосунки можуть змінитись, хлопець може стати активніше да і антидепресанти припинить вживати, можливо буде більше дослухатись до Вас. Але питання чи готові і скільки ще готові цього чекати? А якби Ваші стосунки назавжди залишились такими ж - Ви були б щасливі? Хотіли б залишитись в них, якби взагалі нічого не змінилось б?

Стосовно його пасивності - складно змінити щось характерне людині, крім того, характерне все життя. МОжна просто знайти способи домовленості про те, як обходитись із цим разом. Звісно, про спонтанність мова йти не буде, в тих чи інших подарунках чи приємностях, але потреба яка є буде так чи інакше задовільнятись. Умовний компроміс. Це ж стосовно і інших бажань.

Скрізь тут можна спробувати знайти компроміс, якщо і Ви готові на нього. АЛе чи є бажання у хлопця? Чи його влаштовує все як є і більше нічого не потрібно? Не вияснивши його бачення стосунків і його потреби, стимулювати хлопця на діалог і домовленість буде особливо складно.

Тому спробуйте прояснити ці моменти. Але не забувайте, що Ви маєте право хотіти і вимагати від парнетра чогось, що в цих стосунках Вам необхідно. Як і Він має право від цього відмовитись. Знову ж таки, принаймні, поки Ви у цих стосунках є.

Доброго дня. «Боюсь ,що за цей період часу вона остине і взагалі! Хотя в неї були щірі почутя до мене »;
- якщо почуття були і продовжують бути щирими, то за тиждень вони не остигнуть.

Важливо розуміти, що Ви різні і потреба у спілкуванні, увазі, тактильності Вам потрібна з нею різна. МОжливо цей відпочинок викликаний саме цим.
Дівчина вчинила дуже відверто по відношенню до Вас, повідомивши про свої потреби. Ви можете намагатись дізнатись що ж таки сталося, або бути поважним до неї і вичекати все таки цей тиждень. Після чого відверто запитати та обговорити те що відбулось.

«навіщо вона так поступила?»; - це може знати тільки вона. І Ви можете просто відверто запитати коли термін Вашої угоди пройде.
МОжливо їй потрібен був час на самоті, можливо є інші проблеми, можливо обдумує Ваші стосунки. Ви не вгадаєте і навіть готуючись свої емоції не зміните. Дайте пранерці простір про який вона просить, звертаючи цей час увагу на власні потреби та думки.

Доброго дня. Коли Ви запитуєте, як Вам "з цим впоратись", що саме Ви маєте на увазі? Впоратись як? Зубти? Не переживати? Вважати іншим? Прийняти як норму?
У Вас вже є ставлення до цього, і хоча Ви пишете про дорослішання, у Ваших словах не було сказано про те, що Ви по-дорослому з дівчиною це обговорювали. Як це було і як сприймалось для неї?

Якщо ще говорити про "надійсніть" яку Ви вказуєте? Що саме мається на увазі? Довіра до дівчини чи що? Бо якщо так, то довіра це не тільки про почуття, це і про вибір - довіряти. Прийняти щось і залишити там де було. Чи готові Ви на це?

Доброго дня. А чи можете спробувати уявити а що трапиться коли мама приїде? Що буде вдома? Що вона буде казати чи питати? Яка увага буде до Вас і що від Вас хотітимуть? Просто спробувати широко і різноманітно уявити, як можуть йти подіїї і що в них особливо зачіпає, дратує чи засмучує.
Часто причини нашого небажання чи тривоги вже нам відомі, але для нас же безпечніше і менш соромно собі в них не зізнаватись.

І ще важливо для себе зрозуміти, а яке відношення зараз до матері? Чи говорили Ви з нею про те, як Вам важко були коли вона поїхала? Хай і за потреби, але це не відміняє Ваших почуттів. Як Ви сумували, чи хоч раз говорили про це?
Бо навіть зараз, коли Ви кажете, що її приїзду не хочете, і Ваше життя не змінилось - перше про що Ви пишете це про сум, який був. А іноді, коли для одного переживання немає місця воно замінюється іншим. Сум на байдужість, радість на злість, злість за щось - на провину за злість. І т.д.

Здравствуйте. Начать стоит, скорее всего, с более честного рассмотрения себя и своих чувств. Такая нужна в парне, почему появилась недавно? Почему не было раньше? Что изменилось?
Отношение парня к Вам? Из Ваших слов получается так. А была ли у Вас в нем нужда раньше? По Ваших словах слышно про внимание и нежности, но чувства Ваши к парню оставляют вопросы.

Один из которых - Вы нуждаетесь в парне как таковом, или только в его внимании к Вам? Ухаживал бы за Вами так же неистово сейчас другой молодой человек, что бы Вы чувствовали? Или если бы парень не изменил отношения, Ваши чувства оставались бы такими и дальше?

Я говорю о том, что бы внимательней рассмотреть в чем именно Ваша нужда. Что Вы еще получаете от него и в чем еще нуждаетесь. Конечно, тут имеет место уверенность в себе, самоценность и доверие к другим, но только ли это?.

Доброго дня. Здається, що з такою ненавистю до свого тіла і до себе складно справлятись.. Але впоратись повністю із цим самостійно теж. Чи хотіли б Ви і чи готові Ви, поговорити з кимось із близьких дорослих і отримати допомогу терапевта? Бо як Ви пишете в заголовку, у Вас розлад харчової поведінки, але з ним можна впоратись, виглядати так щоб любити і подобатись собі, і при цьому не ранити себе, не нанавидіти.

Здравствуйте. Если Вы хотите угадать с чем связано ее поведение, то это бесполезное и неблагодарное занятие.
Скорее стоит подумать а почему уже не общаясь с ней, для Вас это так интересно?
Как Вы раньше себе это объясняли и т.д.

И даже если у нее есть супер понятные причины для такого поведения, они ее не оправдывают. Плохое детство или опыт говорит лишь о плохом опыте, но не о праве действовать плохо по отношению к другим.

Здравствуйте. « как то договориться по этому поводу, но так чтоб не обидеть»; - технически тут все просто. Вы говорите что Вы не готовы к близости, это Ваше решение, и на этом все. Вы обещали то, что не могли осознать по опыту, и требовать его исполнения - не справедливо и он не имеет права. И Ваш парень, не обижается. Потому что это никак не оскорбляет его как человека, парня и т.д.
Если же он обижается - то в этом нет Вашей вины. И Вы никак бы на это не повлияли. Потому что он решает обидеться. (Если не делает это специально, ради манипуляции).

Понимаю, что он Вам дорог и хочется поддерживать хорошие отношения. И Ваши чувства понятны, но разве его настаивания и игнорирования Ваших слов - говорит о его хороших чувствах? Если для поддержания хороших отношений ему нужен секс, то ему не нужны Ваши отношения. И Вы должны в первую очередь думать о своем комфорте, безопасности.
Близость это не то что можно пообещать по контракту или договоренности в любом возрасте.

Здравствуйте. Сейчас Ваши отношения такие, но готовы ли Вы оставаться в них, представив что никогда, ничего между Вами не поменяется? Вы его не полюбите, никого другого у Вас не будет? У Вас не будет других отношений? Другого опыта. Такой вариант Вас устроит?

Кроме того, кажется Вы и сами уже больше склоняетесь к одному из вариантов, и по Ваших словах кажется что это вариант не в пользу отношений.
ТО что Вы близки это понятно и хорошо, но звучит так будто других близких отношений не может быть.

Так же хотелось бы подметить, а как Вы чувствуете себе по отношению к парню? К тому что что держите его возле себя, не любя? И скорее всего это чувство не появиться?

Вы можете сколько угодно пытаться представить что будет дальше, будете ли Вы сожалеть, будет ли еще такое к Вам отношение и т.д. Но на этих представлениях качественную и полноценную жизнь не построить. Ориентируйтесь только на здесь и сейчас, особенно там где это касается чувств. Вы еще слишком молоды, чтобы ограничивать свои решения ради будущего обустройства.

Здравствуйте. А зачем с этим бороться? И с чем именно? Со слезами? С сожалениями?

А почему внезапно спустя полтора года, Вы о них вспомнили? Что-то напомнило или это было внезапно? Как думаете, почему именно это вещи?

Сожалеть о потерянных или сломанных вещах которые были нужны - естественно, но по чему Вы сожалеете если вещи выброшенные Вы определили как ненужные? Что за ценность в них появилась, спустя время?

Доброго дня. Дізнатись чи є у нього серйозні наміри чи ні Ви можете тільки від нього. Звісно добре, що Ви зважаєте на його стан та не тиснете надмірно, але тоді виникають питання чому розмова такого плану викликає у нього стільки напруження.

Інше питання, навіть більш важливе, а чому не маючи від нього чіткої відповіді про майбутнє Ви не моете спокійно бути в стосунках? Якої гарантії Ви чекаєте? Чому того як воно є, для Вас недостатньо зараз?

Крім того, може бути так, що для партнера такий період стосунків не достатній для планування спільного майбутнього, іце має місце бути. Просто якщо Ви, плануючи і перебуваючи у стосунках наділяєте їх очікуваннями гарантованого весілля, наприклад, чи чогось подібного. то це варто одразу доносити до партнера. щоб ні Ви, ні він не обманювались викривленими очікуваннями.