Це вид депресії?

Добрий день, втрата батька - це дійсно дуже болісно. Тим паче, що на момент втрати ви були фактично дитиною Тому варто почати проговорювати цю втрату, зрозуміти її вплив на вас.
Щодо депресивних епізодів протягом життя - вони можуть бути викликані абсолютно різними факторами і необов'язково через втрати.
Підкажіть, як ви зараз? Чого б зараз вам хотілось? Чи хотіли б ви поспілкуватись щодо цієї ситуації на консультації - в теплому закритому просторі, де можна буде детально обговорити все, що з вами відбувалось і як ці епізоди впливають на вас сьогодні?

Доброго дня, Діано!

Вам треба звернутися до психіатра і до психотерапевта за допомогою. Психіатр допоможе виявити, чи є у Вас депресія, а психотерапія знадобиться в будь-якому випадку, щоб опрацювати Ваші травми минулого.

Депресивний стан може бути викликаний неопрацьованим горем (смерть батька), навіть за відсутності великого депресивного розладу в клінічному розумінні. Тому треба обов'язково до фахівців, щоб з усім цим розібратися.

Доброго дня, Diana!

У 2003 р.після смерті тата,стала відчувати ,що зі мною ,щось не так.
Зараз мені 33 р.,сім'ї не маю.

Співчуваю Вам. Прийміть мої слова підтримки!

ЦЕ ВИД ДЕПРЕСІЇ?

Певні ознаки наявні, але остаточно зробити висновок можна буде після дослідження. До речі, дігнози ставлять лікарі-психіатри. Вони ж призначають медикаментозне лікування, яке поступово створює грунт для співпраці з психологом. Саме з ним можна відчути сприйняття і безпеку, можно відкритись і поглянути обережно на своє життя. Прожити наслідки психотравми, випустити на волю затиснуті всередині почуття.

Хочу спитати, хто був тоді поруч з Вами, коли батька не стало?
Від кого отримували емоційну підтримку? На чиє добре ставлення могли спертися?

Розкажіть, що зараз відбувається в Вашому актуальному житті?
Чим Ви займаєтесь?
З ким спілкуєтесь?
Як проводите вільний час?

Доброго дня.

Щиро співчуваю Вашій утраті(

І я зовсім не уявляю, як Ви тоді, це горе переживали, як переживаєте зараз, але хочу зазначити, що щоб тоді з Вами не було - це було нормально. І те, що з Вами було "не так" - обставини життя, які доводилось приймати.

При цьому, досить короткий Ваш опис, дійсно може бути пов*язаний із депресивними епізодами. Чи викликані вони саме депресією чи іншими розладами стану - складно сказати, як і сказати, що з цим робити. Адже депресивні епізоди, апатію, втрату бажання спілкуватись, працювати, байдужість до людей і роботи, що часто приводить до їх втрати, в тій чи іншій мірі викликає не тільки пряма депресія як така.
Ефективним буде звернення до спеціаліста, яка стане Вам підтримкою і путівником в таких станах.

Доброго дня!

Обязательно надо проработать все чувства по больной ситуации - потеря отца.
Он видимо - для вас был очень значимым человеком в жизни. И ваша поддержка.
А с его уходом ... и потерялся смысл всего...
Как потеряли смысл...
Нужно искать - новый смысл в жизни.
Наполнить свою жизнь смыслом!
Ради чего я живу?
Где я - для себя могу найти поддержку - для себя самой, и в себе самой?
Но этот запрос на психотерапию длительную.

Я не пам'ятаю ,щоб була хоча б якась емоційна підтримка,так як після смерті тата,мама почала вживати алкоголь і пропадати на місяць і більше.

Шкода, що саме такою була поведінка мами. Напевно, щось відчували в той момент до неї. Можливо, обарзу чи гнів, а, може, ще щось...

Якщо матері поруч не було, то як Ви виживали тоді, будучи дитиною? Як себе поводили інші близькі люди - бабусі та дідусі, можливо, тітки й дядьки? Ось я про це, про "родину"

Напевно підтримка була у шкільних буднях і в родині

Діло і тому,що я знаю чим хочу займатися все своє життя,отримувати задоволення і звісно дохід,але я не можу зробити перший крок,ніби ,щось відтягує назад(напевно минуле)

Поділитись можете, про що саме йдеться?
І бажано розкрити (як вийде), як, на Вашу думку, МИНУЛЕ стримує Ваш перший крок до самореалізації?

Доброго дня Diana!
Коли ми дорослішаємо, нам здається, що найгірше, що трапилося в дитинстві, вже в минулому, тому просто намагаємося налаштувати своє життя.
Але...
Дитина абсолютно безпомічна, вона потребує підтримку та допомоги батьків, адже, ще не вміє в цьому світі жити. Тому батьки - це як базис, основа для неї, яка складається з двох половинок.
І якщо, бодай одна з цих половинок раптово зникає, дитина ніби зависає над прірвою, не в змозі витягнути себе назовні. Дитяча психіка дуже ранима, тому природа зробила все, щоб допомогти дитині в травмуючи моменти вижити... А для цього ставить певні блоки на психо-емоційному рівні, перекриваючи доступ надмірним почуттям... Що вже говорити, коли дві половинки тієї самої опори раптово немов би тікають з під ніг... На превеликий жаль, так трапилося і з Вами: тато пішов у інші світи, а мама, не змігши впоратися з втратою, "пішла" в алкоголь, кинувши Вас...
Той стан, в якому Ви періодично перебуваєте, втрачаючи себе і контакти з зовнішнім світом, ще називається депресивним станом... Депресія - це втрата сенсу життя, відсутність сил рухатися вперед, це такий собі енергетичний ступор, в який потрапляє людина, яка пережила травмуючі події і так зі стану стресу до кінця і не вийшла..."Приблизно протягом 15 р.,були ситуації,коли взагалі нічого не хотілося,повна ізоляція від людей,не бажання жити,через деякий час проходило,а потім цей стан повертався.
І коли цей стан повертався,тоді втрачалася і робота ,і особисті стосунки , спілкування з близькими людьми,зникала навіть посмішка з обличчя". Ви зовні виросли, стали дорослою, але... На рівні підсвідомих непрожитих почуттів так до цих пір і залишилися в стані дівчинки, яка раптово втратила всю ту опору, яку вважала нерухомою для себе... Тобто, залишилися в стані емоційного шоку, який з часом перетворився на зупинку в русі...
Ви пишете, що "знаю чим хочу займатися все своє життя,отримувати задоволення і звісно дохід,але я не можу зробити перший крок,ніби ,щось відтягує назад(напевно минуле)". Так буває тоді, коли на рівні підсвідомості залишаються непрожиті стреси. А непрожиті стреси утворюють блоки, не даючи життєвим силам, ресурсам рухатися в правильному напрямку, бо всю енергію відтягують на себе, як це буває з космічними "чорними дірами", які все поглинають. Саме тому Вам і здається, що Вас весь час щось тягне в минуле - фокус внутрішньої уваги зосереджений на тому болі, який дитяча психіка, намагаючись зменшити його, заблокувала депресією...
Жити з таким - це як тягнути за собою велетенську чавунну гирю, яку і тягнути важко, і кинути неможливо, бо своє...
У таких випадках необхідна робота з підсвідомістю по вивільненню тих страшних стресів, які Ви пережили. До тих пір, поки травматичні події будуть не пропрацьовані та не трансформовані у щось більш гармонічне, на превеликий жаль, депресивні стани можуть лише посилюватися, повністю знищуючи Ваше життя... То хіба Ви ще не настраждалися?

Окрім непрожитих стресів є ще певні речі, які не дають рухатися вперед...
Знаєте, наша підсвідомість "живе" за своїми законами. Ми можемо тисячу разів пробачити когось зараз, коли вже стали дорослими, але існує минуле...
І якщо там був біль, образи, страх, невпевненість... Воно, на превеликий жаль, там, в минулому, і "застрягає" аж допоки ми не набираємося сил зазирнути в глибину себе, щоб "поговорити" з тою маленькою дитиною, яка так довго чекала, коли ж на неї нарешті звернуть увагу і наберуться сил подивитися на все, що їй прийшлося пережити, очима дорослої людини ...