Владимир Владимирович 14 хвилин тому: 
Моя мама ударила меня при моем сыне
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Моя мама ударила меня при моем сыне
| Татьяна Александровна Ищенко психолог Київ 04-07-2025 11:32:26 |
2
Ольга Владимировна Паничева Доброго дня. 👋 Дякую, що поділились такою непростою ситуацією. Це вимагає сили — чесно озвучити біль, особливо коли мова йде про стосунки з близькими, а тим більше з мамою. Ви маєте повне право бути в шоці — така поведінка справді глибоко ранить. 👉 Те, що ви описали — не просто сварка. Це був емоційно насичений, травматичний епізод. Мати вдарила вас на очах у вашої дитини. І незалежно від того, чи були напруження, чи підвищення голосу — насильство ніколи не є прийнятною формою розв'язання конфлікту. Це порушення меж і ролей. 👉 З вашого листа видно, що ви не провокували агресію — ви намагалися впоратися з емоційно важким ранком, керували авто, відповідали за безпеку. Так, ваш голос міг бути різким — але це була реакція на тиск, на критичність, на образи на адресу вашої дитини. Ви себе захищали. І це нормально. 👉 Ви не винні в тому, що мама вибрала саме такий спосіб виразити злість. Це її відповідальність — не ваша. Ваша відповідальність — це захист себе й сина. І саме це ви намагались зробити в той момент. 👉 Те, що після цього мама не вийшла на зв’язок — теж показово. І водночас дуже боляче, бо розрив із батьком — це завжди глибока внутрішня втрата, навіть якщо стосунки були складними. Можливо, вона не вміє брати відповідальність за свою поведінку, або їй дуже соромно, але замість діалогу вона обирає мовчання. Це її механізм. Але знову ж — не ваша провина. 👉 Зараз, схоже, перед вами вибір: чекати чи ініціювати. І важливо, щоб це рішення виходило не зі страху, не з провини, а з вашої внутрішньої позиції. Якщо ви все ще відчуваєте біль, обурення, гнів — цілком нормально поки не робити перший крок. Має пройти час. Але якщо з’явиться бажання проговорити ситуацію, відновити контакт хоча б заради завершення — це теж не слабкість, а прояв зрілості. 👉 І ще: дуже важливо, що ваш син побачив, що ви не відповіли насильством на насильство. Це потужний приклад для дитини. І водночас — знак для вас: ви заслуговуєте на стосунки, в яких є повага і тепло, навіть із близькими родичами. Турбота про себе зараз — це не егоїзм. Це необхідність. Якщо захочете — можемо разом подумати над коротким повідомленням, яке б не принижувало вас, але могло б стати точкою початку діалогу. Або ж — просто продовжити розмову про те, як відновити себе після цього. Тепла вам і внутрішньої опори. Ви не одна в цьому. 🌿 
|
| Світлана Володимирівна Матюха психолог 04-07-2025 11:42:59 |
1
цитата:
могу ли я быть виноватой в ситуации? Этот вопрос часто возникает у тех, чьи границы с детства игнорировали. Особенно если в прошлом уже было насилие . Но давайте честно, даже если вы ответили резко или повысили голос это не повод бить. Никогда. Ни при каких обстоятельствах.Никто не имеет права поднимать на вас руку. Никто. Можно быть раздражённым, обиженным, усталым , но адекватный человек говорит: "Мне это не нравится" , а не бьёт. Ваша мама могла бы сказать, что зла, что расстроена. Но она ударила. И это её ответственность. Сейчас важно поддерживать контакт с теми, кто на вашей стороне - сыном, бабушкой. Опереться на это тепло. Подумать, какие границы для вас неприкосновенны даже в общении с близкими. И, если чувствуете, что боль застряла внутри, не стесняйтесь обратиться к психологу .
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Львів 04-07-2025 15:04:08 |
Доброго дня, Nika!
цитата:
Но удар меня окончательно добил. цитата:
Помогите рассудить пожалуйста! І тут, мені здається, варто зважати не стільки на формальну правоту чи неправоту мами або вас, хоча і цей аспект має велике значення, скільки на ваші почуття і на історію взаємин з мамою, починаючи з дитинтства. Тому я у вас дещо уточню. Скільки себе пам'ятаєте, з яким образом асоціюється у вас мама? Чого ви від неї отримували більше - нарікань, гніву, осуду або тепла, розуміння, підтримки? Також доцільно повернутсиь до минулих подій, до їх перебігу - цитата:
Я приехала за ними и ждала когда все выйдут, утро было немножко нервное цитата:
то я ей не так сказала привет, то мой сын ей не помог до машины донести 1 пакетик, она начала его обзывать, на что я начала огрызаться, и слово за слово и в итоге мама на дороге начинает орать останови машину я никуда не еду Цікаво також, яким чином ви прокоментували мамину поведінку синові, якщо це мало місце? Відредаговано автором 04-07-2025 15:05:05
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 04-07-2025 15:42:27 |
Вы описываете абсолютно неадекватное, нездоровое отношение матери. И никакой вашей вины тут нет и быть не может.
Делать первой шаг вам? Зачем? Ваша мама должна перезвонить, извиниться и поменять свое отношение и поведение к вам. Но думаю этого не будет. Потому что, если она до сих пор считает вправе себя так вести по отношению к вам и своему внуку, то о чем тут говорить? Тут тема вашего психологического отделения от мамы, поскольку предложу, что оскорбления, крики и токсичное поведение не первый раз. А раз вы задаетесь вопросом, а можете ли вы быть виноватой, то это означает одно - чувство вины, навязанное вам вашей мамой, плотно сидит в вас. Иначе не было бы тени сомнения, что кричать, оскорблять и уж тем более бить вас непозволительно и никаких оправданий нет такому поведению. Скажите, какую помощь для себя вы бы хотели получить от психологов? Что хотите изменить в отношениях с мамой?
|
| Владимир Владимирович Негирев психолог Запоріжжя 04-07-2025 15:59:41 |
Здравствуйте! Похоже, что это только небольшой фрагмент, открывающий не только историю ваших взаимоотношений с мамой, но и отношения мамы к вам. Если тот формат общения с мамой, который был прежде, вас устраивает, вы можете брать на себя вину даже тогда, когда вашей вины нет, думаю, маме это понравится.
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
