Question

23-05-2024

У мене помер батько. Ми не дуже тісно спілкувалися більшу частину мого життя, він був батьком більше номінально. Так вийшло, що я 2 роки в підлітковому віці жила сама тиждень через тиждень, мобільних тоді ще не було, і він жодного разу за цей час до мене не приїхав подивитися, як я. Згодом батьки розлучилися, проте батька я відвідувала. Коли я поїхала на навчання в інше місто і придбала йому мобільний для звʼязку - він мені не дзвонив, дзвонила лише я.
Проте з віком, він почав відчувати потребу в мені і став дзвонити іноді сам. Три роки назад я перевезла його в своє місто за 600 км від його міста, оскільки йому було вже 80 років і я боялася, що мене не буде поряд, коли я буду потрібна. Ми доволі активно спілкувалися, я відвідувала його через кожні 2-3 тижні, ми ніби нарешті стали батьком і донькою. Цей час співпав зі хворобою і складними операціями мами (4 операції за неповних 3 роки, остання - місяць назад) і я просто розривалася між ними фізично (бо перевезла маму до себе) і емоційно (вони дуже погано розлучилися, і один одного терпіти не можуть, продовжували вирішувати стосунки через мене. Окрім того, у мами дуже непростий характер (точніше, не схожий на мій) і я маю без кінця відстоювати свої кордони і витримувати її емоційний тиск, на що у мене йде колосальна кількість сил).
Батько нічим особливо не хворів (тиск, серце, задишка - все як у літніх людей) і був доволі активним, гуляв щодня по декілька кілометрів, навіть «город» на балконі посадив. Ми зідзвонювались кожні вихідні (частіше дзвонив він. Говорили в основному про його стан і самопочуття і він жалівся на тиск, серце, руки/ноги, і я, якщо чесно, вже так втомилася від всього цього середовища хвороб, у якому я живу 24/7, що дзвонити самій, щоб про це слухати, у мене не дуже було багато сил. Але якщо не дзвонив він - дзвонила я).
Востаннє я приїжджала до нього 4 травня, а потім телефонувала 11 травня, але він не відповів. Я подумала, що зайнятий, але не передзвонила йому і він не передзвонив. А потім був такий важкий тиждень, який так швидко пролетів, що наступного разу зателефонувала я йому 19 травня, і у нього був вимкнений телефон. Я одразу до нього поїхала - але його вже не було в живих.
Експертиза показала день смерті - 14 травня, але я думаю, він помер раніше (останній чек з магазину - 8 травня і коли я ввімкнула його телефон, на екрані був пропущений від мене, тобто він його після цього вже не використовував).
І тепер мене це просто зʼїдає зсередини. Я навіть не знаю дати його смерті… Я ховала його в закритій труні…
Він колись жартома сказав «а то вмру і завоняюся, поки хтось знайде», я запевнила, що так не буде, а вийшло фактично так.
Чому я не наполягла на щоденному зідзвоні, щоб розуміти, що з ним все в порядку? Чому я не передзвонила 11 травня або 12, коли він не відповів, щоб знайти його тіло раніше? Чому я так розслабилася, що повірила, що він безсмертний і не перевіряла? Я ж живу неподалік. Це так мене вбиває…

Питання від: An25; Вік: 38

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

12-04-2024 морально не могу помочь больному человеку

23-03-2024 Не можу собі пробачити

15-03-2024 Моє життя закінчилося, коли померла мама

13-03-2024 Втрата домашнього улюбленця

18-01-2024 Бесчувственность после смерти матери

15-01-2024 Моя мати померла, я не знаю для чего жить.

05-01-2024 Як пережити смерть матері у 18 років

04-01-2024 Як перестати себе звинувачувати?

03-01-2024 Як відпустити?

14-12-2023 Обвиняю себя в смерти мамы

Яна Дмитрівна Кузик психолог · Answer 1 · 2024-05-24 12:24:07

Вітаю.

Щиро співчуваю Вашій втраті, і тому які складні обставини її оточували.

Судячи по датах, це сталося зовсім недавно і Ви перебуваєте в стані горя, гострого горя, що дуже не просто. Ваша відповідальність у турботі про батька, виглядає дуже значною з Ваших слів, і це не робить переживання простіше.
Але почуття провини, яке затьмарює Вас, робить ще гірше. Ви робили дуже багато для нього і те, що могли та наскільки могли. Якби би Ваш розум не намагався переконати Вас зараз у зворотньому.
Такий стане не варто переживати на самоті, і через ускладнюючі обставини - краще розділити цей період із психологом, який допоможе якісно не тільки переживати втрату але і з цим жахливим і точно не виправданим почуттям провини.
Відповіді на сайті, навряд чи те місце, що зможе бути Вам корисним.

Aлександр Яцюк психолог Київ · Answer 2 · 2024-05-24 13:52:11

Доброго дня !
Співчуваю вашій втраті і хочу відповісти на питання які ви задали у кінці. Частково ви відповідаєте на них самі.
На перше питання де ви питаєте : Чому я не наполягла на щоденному зідзвоні, щоб розуміти, що з ним все в порядку?
Ви самі даєте відповідь таким чином - « і я, якщо чесно, вже так втомилася від всього цього середовища хвороб , у якому я живу 24/7, що дзвонити самій, щоб про це слухати, у мене не дуже було багато сил».
Людина в житті своєму живе за принципом задоволення, в якому вона повинна отримувати радість, але радість судячи з вашого опису ви так і не отримували. Батьки це даність я якою нам приходиться жити.. Багато подій у житті ми не можемо контролювати, і смерть у тому числі . Ви поступили там тому що поступили , і вважали що щось інше було головніше. В цей час воно дійсно було так, через деякій час ми думаємо інакше. Знати чи ні де правильне рішення ми не можемо.
Даністю є і ще те що батьки завжди вмирають як правило раніш , а нам як ви правильно описали здається що вони живуть вічно. Ми себе проектуємо на них , а їх на себе. І нам здається що ми чи вони почувають себе так я ми. Але це не правда тому він так і вам розповідав що почував.
У вас багато намішано почуттів , провинна , образа ( за його неуважність ) також у вас була присутня така гра хто кому скільки разів дзвонив і як часто. Ми такі які є і іншими ми не будемо якщо не будемо над собою працювати. Він мав одні риси характеру ви маєте інші всі люди різні.
Звісно вам як дочці хотілося отримати щось інше від батька особливо у дитинстві. Але це даність і нам найкраще їх сприймати такими які вони є, чи були .Бо то є найкращий вияв любові до них.
Це горе є дуже важким потрясінням, і його треба прожити воно є у п'яти стадіях можливо вони є і у вас.
Перша стадія: заперечення
Друга стадія: гнів
Третя стадія: торг
Четвертий етап: депресія
П’ята стадія: прийняття
Вони можливо будуть тягнутися і рік і два у кого яка психічна система.

Відредаговано автором 24-05-2024 13:54:54

Виню себе в обставинах смерті батька

Поради відвідувачів