Question

24-10-2024

Ми разом з чоловіком 16 років. Нажаль, я забагато йому розповідала про своє дитинство, бо це були перші мої серйозні стосунки, і у віці 18-19 років я не знала, що треба не все розповідати, щоб побудувати гарні відносини між майбутнім зятем і тещею. Отже він дізнався, що в дитинстві мене мати била, ображала поганими словами, наказувала ігноруванням і мовчанням, змушувала просити вибачення на колінах, гнобила за повноту, через що в мене з 16 років почалася анорексія, яка переросла в булімію, яка продовжується і досі. Також з часом мені довелося зізнатися, що мати примусово мене поклала у психіатричну лікарню, хоча лікарі тоді не виявили ніяких відхилень. Його дуже зачепило, що мої батьки стали колаборантами під час анексії Криму і досі живуть там і співпрацюють з окупантами. Мій батько став там депутатом партії(. Також він не може пробачити, що мати не приїхала до мене після операції, хоча я просила її. Це була операція з гінекології на черевній порожнині, не дуже складна, але місяць після неї я ходила в бандажі і не могла робити домашню роботу. Мати тоді сказала: у тебе є хлопець, хай він тобою займається. Я розумію, що я тоді була уже доросла жінка, так би мовити (24 роки), і могла б обійтись без маминої підтримки. Вона відмовила, це було неприємно. Мене особисто більше зачепило те, що вона з молодшою сестрою через тиждень полетіла в росію, вступати у ВНЗ, в який сестра врешті решт не поступила. Для мене це укріплення зв‘язків з країною-агресором стало більшою зрадою. Чоловік же вважає, що мою сестру люблять більше, ніж мене, а мене кинули напризволяще. Натомість сам чоловік має нарциссичні акцентуаціі особистості, іноді буває агресивний. Я розумію, що обрала його саме тому, що такою була моя матір, і я обрала просто звичну сімейну модель. Зараз чоловік ненавидить її за відсутність емпатії до мене, бо коли в наш будинок стався приліт ракети і ми дивом вижили, матір не проявила емпатії і співчуття. Від жодного члена моєї сім‘ї не можна почути засудження дій росіян, путіна, сестра була тричі заміжня за росіянами і один раз за їхнім військовим, тепер переїхала туди на пмж. Чоловік вважає, що своїми діями батьки бажають мені смерті, і у відповідь він бажає смерті їм. Я не важаю, що він правий, бо мені ніколи не казали, що ненавидять мене, чи вважають за краще, щоб мене не стало. Але і спілкування в мене з родичами майже припинилося. З сестрою з 2022 року, батько взагалі з 2006 року мені рази три подзвонив. Чи правий мій чоловік? Заздалегідь щиро дякую!

Питання від: Thothem Bird; Вік: 34

подобається запитання?

подобається: 1 з 1

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

Яна Дмитрівна Кузик психолог 25-10-2024 12:30:02

Доброго дня.

Щиро шкода, що у Вас був такий складний досвід з батьками, і в певній мірі залишається і досі.

Але запитуєте Ви про думку хлопця - а що має означати те, чи правий він? Поки його слова і думки залишаються словами і думками, він має повне право на будь-яке вираження свого ставлення до будь-кого, і тут немає правильного чи ні. Крім того, враховуючи війну зараз - складно звинувачувати чоловіка в такі агресивній позиції до людей, що підтримують агресію. Він має право на це.

Якщо ж Ви маєте на увазі, його правоту стосовно того, що батьки Вас не люблять чи навіть ненавидять Чому для Вас важливо знати чи правий він чи ні? Ви ніби пишете, що самі не думаєте так, тоді в чому питання до думки чоловіка? Враховуючи те що Ви описали, людині яка Вас любить не складно злитись на тих, хто Вас кривдив і покидав. Тому тут також справа не в тому, чи так це насправді, а в тому, що це переживання і враження Вашого чоловіка і вони мають місце бути. Як і Ваше ставлення до своїх рідних. Але чи можете Ви витримувати коли хтось погано ставиться до Ваших рідних?

І хоч це Ви не виписуєте як питання, я все ж зверну увагу на те, що у Вас - ніби зовсім немає злості, образи чи обурення на їх дії. Ні на те, що було в дитинстві, ні на їх обурюючу позицію зараз. Ніщо з цього Ви не викликає у Вас емоцій? Ви вказали тільки про "було неприємно", що на фоні всього видається дуже м*якою і не активною реакцією. Як Ви самі ставитесь до матері, бо як розумію, з нею ще спілкуєтесь? І до батька з сестрою?

👍 радити психолога:

25-10-2024 15:01:02Доповнення від автора

Щиро дякую за увагу до мого питання і такі різносторонні акценти, над якими я навіть не думала! Ви цілком праві, кожна людина має право думати і казати, що вона хоче. Мені важко з тим, що мій чоловік, який так само важливий для мене, як і мої батьки, відчуває до них такий негатив. Хоч направду мої батьки неідеальні, я намагаюсь зрозуміти їх, чому вони так робили і роблять. Бо мені важко відчувати агресію до них. Нещодавно я пропрацьовувала своє РХП, і коли зрозуміла, що саме батьки, а більшою мірою мама сформувала в мені цей розлад, мене охопила така злість, така ненависть, аж до сліз. Я плакала півчаса без перестанку і мені стало страшно, яка злість в мені є на матір. Певною мірою, в мене є заборона на гнів в бік батьків, а мій чоловік виражає його крайню ступінь. Я відверто не приймаю тільки батьківську проросійськість, так, ніби війна легалізувала моє неприйняття. З усім іншим мені складно…

Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 25-10-2024 15:17:07

А можете подробнее сказать, как отношение вашего мужа к вашим родителям проявляется?
Я так поняла он сказал, что по сути, желает им того же, чего они желали и делали вам?
Это постоянно повторяется? Или есть какие-то действия с его стороны?
Какого бы отношения со стороны мужа к вашим родителям вы хотели бы?
Общаетесь ли вы с вашими родителями?
Если да, то в каком формате?

👍 радити психолога:

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

Яна Дмитрівна Кузик психолог 25-10-2024 15:26:39

От бачите, Ви вже пройшли не простий шлях в роботі з РХП, і це дуже цінний досвід в розумінні зв*язків між Вашим станом і впливом батьківських фігур. І, якщо навіть по троху рухатись тут далі, то переживання і негативу чоловіка і Вашого, перестане бути руйнівним, як для Вас так і для близьких людей.
Адже злість чи агресія не роблять Вас поганою людиною, а тільки дозволяють в повній мірі реагувати і переживати те, що відбувається. Злість потрібна не тільки для того, щоб нашкодити іншому, але і щоб захистити себе, відстояти себе, втримати межі і зберегти важливе. Тому, щиро рекомендую, по можливості допрацювати складнощі із переживаннями батьківських відносин з психологом.

А стосовно чоловіка, можливо для Вас обох буде цінним і корисним проговорити його ставлення до них і те, як це Вами переживається. Ви пишите, що розумієте його ставлення, але складно його приймати. Чи знає він про це? Чи розуміє, що саме в його словах буває зачіпає Вас? І якщо це можливо, просто оговорити що Ви приймаєте його право на такі думки, але для Вас було б легше, якщо б він виражався по іншому або деякі тримав при собі. І, можливо, для нього теж буде важливим Ваш фітбек і Ваше ставлення.

👍 радити психолога:

25-10-2024 15:33:29Доповнення від автора

Вітаю, дякую за увагу) Оскільки ми багато років не бачились з батьками, (мати приїздила останній раз в 2010 році, я до них востаннє їздила в 2017 році на похорон бабусі), у чоловіка немає можливості безпосередньо побачити батьків і вступити у відкритий конфлікт. Між собою по телефону вони також не спілкуються. Конфлікт проявляється, коли я щось кажу про батьків, наприклад, розповідаю свій сон про них, в якому мені наснилося, що батько помер і мене це налякало. А чоловік сказав, що мій батько на це заслуговує і таким колаборантам, як він, мій чоловік бажає тільки смерті. Окрім слів чоловік звісно більше нічого не робить. В ідеалі я б хотіла напевне нейтрального відношення чоловіка. Мені не треба, щоб він ставився до них тепло чи проявляв турботу, бо розумію, що це неможливо з його боку. Я б хотіла, щоб він не ненавидів їх. Я спілкуюсь тільки з мамою, і не дуже часто останні роки. Ми давно не говорили по телефону, бо її дратує, що я говорю українською, вона хоче, щоб я спілкувалася з нею російською, але російською я не хочу і не можу, бо мене вивертає, коли я намагаюсь це зробити. Зараз переписуємось в месенджері. Раз на тиждень декілька речень, інколи трохи більше. Це все((((

Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 25-10-2024 15:40:03

А зачем вам, чтобы муж перестал их ненавидеть?
Что вы видите в таком его отношении?

👍 радити психолога:

25-10-2024 15:41:35Доповнення від автора

Так, чоловік розуміє, що мене це зачіпає і мені боляче таке слухати, але він через це не припиняє таке говорити. Йому байдуже на мої почуття, він каже те, що вважає за потрібне. Я написала, що він характером дуже схожий на мою матір, саме тому він з поміж інших хлопців мені більше всіх сподобався. Хоча зараз я б уже не повелася, так би мовити, на таке. Насправді я багато разів думала про розлучення, бо раніше я перебувала у стані жертви і мені було ОК з його характером, а тепер я більше не бажаю виправлятись, заслуговувати любов і терпіти його агресію. Тому з одного боку я розумію, шо не хочу, щоб він висловлював агресію, а з іншого боку, скоріш за все, така людина, як він, просто не може її не виражати.