Сiмейнi кризи

» Сімейна психологія » Сiмейнi кризи

Сiмейнi кризи -- складнi перiоди, через якi проходить кожна сiм'я. Що таке сiмейнi кризи? Чому вони викають? I як їх долати?

-- Сiмейнi кризи- це закономiрний процес. Адже сiм'я -- це система, яка iснує i розвивається по своїх законах. Сiм'я -- це живий органiзм, який має свої задачi i етапи розвитку. Поступово проходячи через певнi перехiднi стани.

Важливо зрозумiти, що кризи в життi будь-якої сiм'ї це нормально. I не треба їх лякатися. Так, це тяжкий перехiдний стан i треба навчитися його переживати. Адже найчастiше цi перехiднi стани супроводжуються гострими перживаннями i емоцiйними стресами.

Кожна сiм'я, навiть наймiцнiша та найщасливiша, переживає кризи, якi страшнi лише в тому випадку, якщо немає практики конструктивного виходу з них. Сiмейнi кризи це -- своєрiднi стреси, якi можуть змiцнити сiм'ю, а можуть i сприяти її руйнацiї. Помилкою було б вважати, що лише прикрощi та драматичнi подiї можуть спровокувати сiмейну кризу. Радiснi подiї можуть потрясти сiм'ю не менше. Тому практично рiвнозначнi за ступенем впливу одруження та розлучення, народження та смерть члена сiм'ї, рiзке зменшення й збiльшення доходiв, закiнчення школи, вступ у вуз i провал на вступних i т.д.

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

Сiм'я не буде знати що таке криза лише в тому випадку, якщо буде досить гнучкою системою. У кризовi моменти потрiбно бути готовим до змiни правил, кордонів, ролей членiв сiм'ї, перерозподiлу обов'язкiв Усiм членам цiєї системи важливо вмiти домовлятися i дотримуватись договору.

Криза змушує кожного члена сiм'ї, навiть дiтей, у чомусь змiнитися, набути нової якостi, відчути пережити усвідомити певні зміни, відмовтитись від стереотипної поведінки,зробити свідомий вибір щодо нового досвіду для розвитку сім*ї.

-- За якими симптомами можна визначити, що сiм'я вступає у кризу?

-- Симптом це те що займає певне мiсце в сiмейнiй системi. А в залежностi вiд симптому формується i симптоматична поведiнка.

Одним з початкових етапiв кризи є загострення банальних протирiч в сiм'ї.

Це може бути щось зовсiм просте, примiром, хто сьогоднi купить хлiб на вечерю. А за ним тягнеться уся решта. Згодом, це поширюється на весь дiапазон стосункiв i виникають гострi моменти в комунікації...Непомітно для себе сім*я набуває конструкцію : *жодного дня без конфлікту* Так починає хворіти комунікація (спілкування)

Варто знати, що якщо хоча б один член сiм'ї створює, переживає внутрішній конфлiкт, зчасом ,в нього втягуються усi решта. Адже, як я вже казала, сiм'я -- це система.

Внутрiшнi переживання кожного передаються iншим членам родини. З часом усi втягуються у конфлiкт. Старi способи спiлкування, комунiкацiї стають неефективними. Криза поглиблюється.

В результатi в одного з подружжя виникає незадоволення шлюбом. Несприйняття своєї половинки. На iндивiдуальному рiвнi виникає вiдчуття нерозумiння, безвиходi, марностi зусиль аби змiнити ситуацiю.

Ознакою кризи є щоденнi сварки, взаємнi звинувачення, вiдсутнiсть сексу.

Коли один з партнерiв вiддаляється вiд вирiшення проблем, а iнший навпаки добровiльно звалює усi проблеми на свої плечi.

Важливо зрозумiти, аби подолати кризу найперше треба розібратись в своїх власних почуттях і бажаннях на даному етапі життя. А людська природа така, що кожен чинить опiр до змiн. Присутнiй суб'єктивiзм.

*Нехай щось або хтось змiниться, лише мене не чiпайте*. З часом, усе стане як завжди, головне аби я не мiнялась (мiнявся). Це небажання до змiн перекидається мiж iншими членами родини. Дiти це пiдсистема в сiм'ї. I вони так само включені в переживання дорослих.. Якщо мiж дiтьми виникають непорозумiння, ( чи єдина дитина в сім*ї різко змінює поведінку, часто починає хворіти ,то для батькiв це має бути сигналом, що не все гаразд у їхнiх вiдносинах.Таким чином, дитина несвідомо просто хоче переключити увагу батьків з їх прблемних стосунків на себе.

Якщо пара у перший рiк сiмейного життя не навчилась вирiшувати певнi проблеми, непорозумiння. То їй дудже важко перйти на наступний етап. Бо сiм'я немає досвiду як це робити. I невирiшенi задачi однозначно будуть галтьмувати наступнi стадiї розвитку. Сiмейне життя перетвориться у суцiльну кризу. I добре якщо пара звернеться до спецiалiста.

-- Чи для виходу з кризи виправданi будь-якi засоби? Маю на увазi, наприклад, коли жiнка зважується на народження другої дитини, сподiваючись таким чином направити розвиток сiм'ї в iнший бiк?

--Нажаль,це відтягне увагу з проблеми тимчасово. З часом настане повторення, загострення . Це означає лише одне -- закритiсть до змiн. Доведеться знову переживати свiй кризовий етап.

-- Чи можна за поведiнкою дiтей визначити чи є в сiм'ї проблеми?

-- Дiти -- це лакмусовий папiрець вiдносин у сiм'ї. Дiти завжди перетягують на себе увагу аби вiдволiкти батькiв вiд конфлiктiв.

Для самих дiтей це несвiдоме рiшення. Найпростiший спосiб- це соматичне переживання неприємних емоцій- хвороба. Далi дiти починають погано вчитися. Якщо дiтей кiлька вони не можуть порозумiтися. Мiж ними частi сварки, вони б'ються мiж собою. I що, головне такi дiти часто похмурi, розгублені.

Сiмейне життя проходить певнi етапи.

Аби вмiти достойно i без жертв долати їх, слiд знати особливостi цих етапiв.

• Перший етап -- це створення сiм'ї

Молодi люди, ще перед одруженням мусять домовитись i заключити контракт. (створити конституцію власних стосунків) Це може бути шлюбний договiр затверджений у нотарiуса, а може бути просто усна домовленiсть обох щодо розподiлення певних функцiй. Розподiлення ролей, кордонiв, просторів. Це дуже важливо. Адже незабаром вiдбудеться перехiд вiд самотнього життя до парного iснування. I саме на цьому етапi треба притертися, адаптуватися до майбутнього сiмейного життя. Бажано було б встановити кордони i для друзiв, родичiв аби вони вiдчули майбутнi змiни.

• Другий етап -- поява дитини в сiм'ї

Тепер обоє мусять засвоїти не лише стосунковi ролi але й батькфiвськi. На цьому етапi треба навчити вирiшувати iншi задачi пов'язанi з доглядом за дитиною. Як тiльки на свiт з'являється дитина, кохана жiнка стає матiр'ю, а коханий чоловiк -- годувальником сiм'ї.

Пара має iдентифiкуватись як батьки. А в нас, як правило, бiльшiсть розумiє батькiвство вже на другiй дитинi, а не на першiй. На цьому етапi важливо аби була триангуляцiя: мама-тато-дитина. Щоб потiм сiм'я як система гармонiйно розвивалася. В перший рiк дитини тато має бути пристунiй в стосунку

постiйно. Не пiв годинки зранку i десять хвилин ввечерi. Якщо так є, усе, основа для кризи вже закладена на подальшi роки. Чоловiк має бути готовим до того, що йому доведеться додатись до деякої роботи по дому: попрати, прибрати, приготувати їжу.

Крiм цього, з появою дитини у лiжку настає затишшя. Цей новий розподiл ролей стає iспитом для кохання. Але й без дитини приблизно пiсля п'яти рокiв сiм'я часто зазнає краху. Роками подружжя займалось своїм домом, прикрашало оселю i тепер, коли все зроблено, вони не уявляють, що ще їм спiльно робити i обговорювати.

• Третiй етап -- дитина йде до школи

Тут сiм'ю чекає випробовуваня.

Наскiльки обоє ефективнi як батьки. Як вони пiдготували свою дитину до школи. Чи правильно вони її виховали. Адже тепер дитина -- представник сiм'ї -- потрапляє в зовнiшнiй свiт- у школу. I те, наскiльки дитина успiшна в школi -- настiльки сiм'я ефективна.

Дитина не хоче вчитись? То батькам не карати її треба. Треба було закласти умови для навчання. Не лише стiл купити, а готувати дитину до школи.

Займатись з нею. Якщо цього не було значить в той час родина переживала кризу. I батькам було не до дитини.На цьому етапі неварто покладатися на бабусь і дідусів, вихователей, нянь і тп. Це один з найгрунтовніших кроків, що є відповідальністю батьків: створити передумови для успішного навчання дитини, закласти мотивацію!!!!!!!!

З часом дитина дорослiшає, входить у пiдлiтковий вiк, який( досить часто) спiвпадає з кризою середнього вiку у батькiв. Криза накладається на кризу. Раптом один з подружжя починає думати: -- "Я своє життя уявляв по-iншому".

Жiнки, якщо вони не зробили кар'єри, починають заздрити бiльш успiшним в цьому планi подругам. Жiнки, яка сидiли з дiтьми, можуть почати вважати, що роки були загубленi безповоротно, i тому вони не досягли того, чого хотiли.

Що кращi роки свого життя вони поклали пiд ноги рiдним, витратили на їх обслуговування.

Чоловiки хочуть ще раз "почати спочатку". З'являються ідеї про * інші стосунки*

Дiти-пiдлiтки хочуть автономiї. I тут батькам треба встигнути свою

батькiвську поведiнку змiнити. Не зловживати владою батьківською , а спiлкуватись з чадом,

як з дорослою особою. Тут закладається і відповідальність за свої вчинки , і довіра перевіряється.!!!!!Готувати свою дитину до дорослого життя, до вибору професiї. Важливо вчасно морально пiдготувати до перехiдного вiку свою дитину: поступово розширювати зону її автономії, стимулювати прояви самостiйностi, виробляти в собi готовнiсть колись таки вiдпустити дитину.

• Четвертий етап -- "вилiт з гнiзда"

Це перiод, коли дитина покидає сiм'ю. Коли дитина здобуває фiнансову i емоцiйну незалежнiсть .

• П'ятий етап -- "опустiле гнiздо"

Дитина йде з батькiвського дому i створює свою сiм'ю. На цьому етапi батькфiвська функцiя виконана. I пара повинна змiстити акцент на свої iнтереси, стосунки

• Шостий етап -- це смерть i втрата одного з подружжя

Коли знову треба пербудовувати вiдносини з дiтьми. Це той етап, коли батьки вже залежать вiд дiтей.

-- Є сiм'ї де взагалi не знають, що таке якiсь кризи. На вашу думку такi пари знають якийсь секрет?

-- Однозначно мають. Але вони ним не дiляться. Тому-що такi сiм'ї в психотерапевтів не опиняються.!

Матеріал створений системним сімейним психотерапевтом ТЕТЯНОЮ МИСНІКОВОЮ

Останнє редагування 2022-08-20 в 07:06

Опубліковано на сайті 09-09-2009

» Сімейна психологія » Сiмейнi кризи