Психология отношений

Була в стосунках два роки, дізналася, що хлопець хоче зробити пропозицію і зрозуміла, що не кохаю його, розповіла йому про все і ми розійшлися, зараз в нових стосунках вже пів року, з хлопцем було все чудово, завжди думки лише про нього, в один момент знову задумалася про щось більш серйозне і подумала що мабуть не люблю його, тиждень жила з цими думками, розповіла все хлопцю, він мене заспокоював, на вихідних він вирішив поїхати до друзів, не писав мені і не дзвонив, і тоді почуття повернулися, пройшов тиждень і історія знову повторилася, все було гаразд і в один момент я знову зрозуміла що почуттів нема, допоможіть в цьому розібратися, я не хочу втрачати цю людину, в нас були дуже хороші відносини і я хочу все повернути

Добрий вечір
Чи можу вас попросити дати дружній погляд зі сторони на свою поведінку з чоловіками.
Можливо я вчинила , як «свиня» і не приділяла новому знайомому багато уваги
Так, в мої роки в мене дуже малий досвід адекватного і нормального спілкування з чоловіками
Це велике поле для пропоацювання я це розумію.
Я як той баран в пошуках стосунків , бʼю в одні й ті самі ворота замість постукати в інші
Все починалось наче звичайно : переписка на сайті знайомств , мені він здавався милим, але що не запросить мене на побачення
Та він написав і запропонував зустрітись у кафе
Я прийшла , мені подарували букет троянд ми мило провели час. Він мені сподобався.
Зустріч закінчилась
Я пішла і написала йому дякую за вечір і за букет - він неймовірно красивий
Він відповів що радий
Далі написав наступного дня - поспілкувались , потім я йому написала
Скинула картинку смішну побажала хорошого дня і далі тиша.
Я сиділа і вибирала куди його запросити на цікаву подію , щоб зацікавити і зробити теж приємне, бо розумію, шо він витратив гроші.
Але так як людина пропала , може я йому не сподобалась , може обирав з інших дівчат все може бути , було трошки досадно. Але навязуватись я не хотіла.
Проходить тиждень - він пише.
Я вирішила відповісти, але з бесіди я зрозуміла натяк, що за прояв цієї уваги ( жартома) я повинна його на руках носити
От сижу і не розумію, що робити , з одного боку хочеться сховатися в панцир від такої поведінки людини .намагалась жартами підтримати розмову , щоб більше зрозуміти нашо він це пише і що він про мене думає,але бачу, що він особливо ініціативу не проявляв. А в мене ступор писати йому далі

А з іншого боку, дітей народжувати треба і той , хто буде мене спершу на руках носити - може бути потім потенційним абюзером.
Бачила декілька яскравих прикладів , коли вся увага на тебе під час залицянь, а потім в шлюбі абюз і домашнє насилля
Такого не хочу
То як його вивести на розмову, щоб його зрозуміти чи я йому цікава чи то такі дурні ігри

Доброго дня!
Ми з хлопцем зустрічаємося півтора роки, пять місяців з яких живемо разом, разом знімаємо квартиру. Я тиха людина що любить природу, він екстрверт та любить місто. Він на рік молодший за мене, працює та вчиться в університеті. Я тільки працюю.
Це нелегкі відносини, нам доводиться багато розмовляти, іноді ми сваримось. Ми обговорювали та дійшли що хочемо родину, але трохи згодом, коли буде краще та стабільніше з роботою (ми живемо за кордоном).

В нього близькі стосунки з батьками та молодшою сестрою, зідзвонюються щодня.
За квартиру платити важко. Через це іноді були натяки на те, що дешевше було б взяти його сестру жити з нами і платити на трьох. Я вже декілька разів казала що я так не хочу.

Ситуація загострилася, коли в один вечір він сказав, що його батькам стало складно платити за житло сестри та було б добре, якщо б вона переїхала до нас. (Я уточнювала: не тимчасово, а на постійно). Я не знала як правильно реагувати, бо не хочу поступатися власним комфортом, але ж не можна не допомогти родині. Треба або погоджуватися на сестру, або запевняти його допомогти батькам платити за її житло. Я його люблю та не хочу засмучувати, хочу щоб він відчував мою підтримку. Я погодилася, але відчувала що мене лишили вибору в цій ситуації. (Через день виявилося що в нас змінилася ситуація з житлом та питання сестри поки що відкладається.) Але ми ж говорили далі.
Він вважає що якщо б ми одружувались, ми б не створювали власну родину, а я б додалася до їхньої великої родини. Що я маю дружити з його сестрою та намагатися ладити з його батьками. Що в такій родині немає ієрархії хто духовно ближчий.
Я ж вважаю, що коли люди одружуються, вони створюють зовсім нову, власну родину. Спільні проблеми вирішуються спочатку з парнером, а далі батьки та сестри.
Я хочу жити лише удвох, принаймні до появи дітей, бо ми ще не довго живемо разом. Тим більше що я б не сказала що у нас все стабільно у відносинах, в такі періоди важливо щоб ніхто не втручався. На це він каже, що я просто недолюблюю його сестру.
Я розумію,що іноді треба підтримати та допомогти, тоді в нас може жити хто завгодно з родини, але ж тимчасово.

І в цьому всьому я не розумію, чи то я егоїстка чи що я не правивильно розумію, чи то ми з хлопцем просто дуже різні...
Не знаю що робити та як йому пояснити свою точку зору.
Думали розходитися, але зараз три дні живемо окремо щоб все зважити, я страшенно нервую.
Питання які не дають мені спокою:
1. Як правильно поступати з ситуаціями з родиною хлопця, з сестрою?
2. Чи взагалі можливо нам налагодити відносини та жити в мирі, якщо в нас різні погляду на порядок в родині? Чи можна тут знайти компроміс?

Була б дуже вдячна за будь-які поради та коментарі!))