Психология отношений

Добрий вечір! Мені та моєму хлопцеві 20 років. В стосунках 1 рік і 2 міс. До війни ,з моменту стосунків, протягом майже пів року бачились доволі регулярно. Сам він з іншого міста України, але це не заважало нам, бо ми навчаємося в одному університеті. На той період він проживав у гуртожитку нашого укр. університеу , в той час як я жила з батьками 40 хв від нього. З початку війни так вийшло, що ми опинились в різних містах ( він незадовго до цього поїхав до свого рідного міста ). З того моменту не бачились 4 місяці, адже я поїхала на заробітки з кузиною закордон ( потрібні були гроші на оплату навчання), в той час як він був з рідними в Україні. Ми були на зв’язку 24/7 і вірили в те, що скоро зустрінемося ( або я приїду в Україну, або він закордон). Згодом до мене приїхала моя родина і ми поїхали далі , в сусідню країну на невизначений термін.Через 4 місяці приїхав і він зі своєю родиною в цю країну. Ми знаходились 220 км один від одного. Їздили один до одного і могли разом бути як 5 днів не розлучаюсь так і 2 -3 тижні не бачачи одне одного. Так тривало 3 місяці допоки він не переїхав в інше місто цієї ж країни на навчання. Це місто знаходиться майже 180 км від мене. Але через поганий транспорт і недешеві білети ми не бачимося вже 2 місяці. Я зі своєю родиною знаходимося в селі, де нас прихистили европейці ,але ми хочемо переїхати у велике місто( + закінчується договір про перебування у цих людей, тому в будь-якому разі потрібно кудись переїжджати ). Але проблема з пошуком житла. Я попри все намагаюсь знайти мені та моїй сім ї квартиру.
Оскільки зараз він живе в гуртожитку іншого міста( як я сказала вище це майже 180 км від мене) я не можу переїхати до нього , в його місто, адже ми знаходимося на різних землях цієї країни і біженцям заборонено переїжджати на іншу землю ( за умови якщо маємо поважну причину таку як навчання або робота) . Але наші землі - сусіди. Тому я вирішила шукати житло у місті , яке знаходиться або 20 км від нього , або 80 км ( де знайдеться, адже ці міста є великими і на час , поки я поступлю в університет, хотіла би побути там). І ось така ситуація: ми хотіли навчатися в одному університеті , але мене не прийняли через відсутність вільних місць,а його прийняли. Тому вирішила що подам документи на інший семестр , тобто за умови якщо мене приймуть , я буду вже навчатися там де і він АЛЕ тільки через пів року . Ми вирішили, що я переїду в ближнє місто і будемо поки бачитись так. Десь 3 тижні тому була розмова на скільки це все затягнеться, адже невідомо через скільки я знайду квартиру, а ще пів року чекати до мого вступу неможливо (бо навіть і не відомо чи поступлю я туди вкінці кінців) Хлопець сказав що готовий мене чекати і хоче майбутнього зі мною, але все таки ми повинні поставити рамки, що якщо не буде виходити з квартирою , то завершити наші стосунки, адже ніхто з нас не хоче стосунків на відстані, не бачитися так довго дуже важко. Я лише сказала, що впевнена що незабаром знайду житло в сусідньому місті десь до кінця наступного місяця. І ось учора знову відбулась розмова, де він сказав про те, що не впевнений, що я знайду житло так швидко і сказав, що якщо 2-3 неділі не буде виходити, то все таки потрібно поставити крапку. І в той самий час нагадав про те,що він хоче бути зі мною і вірить в те, що я все ж таки переїду.
Тому таке питання : чи вийде щось з таких стосунків? в такій ситуації все залежить тільки від мене чи від хлопця також? у чому права або неправа я та мій хлопець?
(P.S. за ці останні два місяці я пропонувала зустрітися, але хлопець казав, що немає сенсу, адже я колись переїду ближче і побачимося вже там. І вчора він пояснив це ще раз тим, що від тих зустрічей наші відносини все одно б залишалися відносинами на відстані. І тому або є хоча б конкретна дата, що ось ми знаємо що через 3 тижні я переїду і все буде добре,тобто він чекає на мене, або немає нічого, немає стосунків )

Зустрічаюсь з хлопцем майже 3 роки. Це мої перші стосунки. Хлопець молодший за мене на півтора року. У стосунки вступала осмислено. На той момент вперше закохалась і бачила в партнері все, що вважала важливим для себе. Зараз живемо разом і маємо спільний бізнес. Стосунки у нас гарні, можемо конфліктувати, але все обговорюємо. Зазвичай почуваю себе щасливою з людиною. Але є декілька моментів, які мене тривожать.
У мене є відчуття, наче я обрала людину не за своїм рівнем. Я відчуваю себе розумнішою і більш розвиненою в багатьох важливих мені сферах. +у мене була краща освіта ну і я постійно шукаю шляхи до усвідомленого життя. Він теж розвивається, але в чомусь іншому. Через це іноді ми наче різними мовами розмовляємо, хоча він цінує те, що отримує від мене, а мені наче і класно від цього, а наче іноді хочеться, що зі мною поговорили моєю мовою. Через це я іноді чіпляюсь до якихось дрібниць в ньому. Ця модель стосунків мені відома, бо з мамою я часто відчувала те саме. Я була її розсудливою подружкою, сама дуже рідко могла бачити в ній радницю/наставницю. Колись працювала з психотерапевткою над цим.
Зараз я не розумію, варто насолоджуватись тим, що я отримую в наявних стосунках (отримую я теж багато: веселість, легкість, спільність інтересів, турботу, простоту, пристрасть, ніжність) і шукати те, чого не вистачає в собі/в психології/в друзях чи можливо варто подумати про вихід зі стосунків

Здравствуйте. Я влюблена в парня, мы были вместе,расстались, оставаясь в нормальных отношениях, уже прошло 2 года, я все трезво оцениваю, занимаюсь собой, общаюсь/встречаюсь с другими мужчинами, но близко к себе подпустить ( в плане чувств) после него, не могу никого. Сексуальное притяжение испытываю к мужчинам, которые отношения не планируют и у меня нет к ним чувств, только секс. При этом чувства остаются все ещё к тому парню.
Появился сейчас молодой человек, который очень хорошо ко мне относится, заботливый, любящий, я чувствую, что нужна ему, мне это нравится, но я не могу подпустить его близко и не хочу с ним секса. Раздражают иногда даже прикосновения и нежность, хотя внешне симпатичен.
Я хочу начать новые здоровые отношения, где любят меня и ценят, но страх, что так и не забуду того, кого люблю сейчас.
Из-за чего так происходит, что я не могу испытать новое чувство? Как отпустить то, что уже давно прошло? Стараюсь не вспоминать и не думать, но даже снится часто, ловлю себя на мысли, что с ним разговариваю, перед сном бывают галлюцинации , что слышу/вижу его смс. Это пугает.
Можно ли дать шанс новым отношениям , даже если пока что остались чувства к другому?