Психология отношений

Привіт. Останні кілька років просто борюся з собою . Мені дуже дискомфортно з родичами чоловіка. До жаху ! Не можу розібратись з яких причин не можу сама собі дозволити з ними взагалі не спілкуватись .
Відчуваю до них страшну злість на ненависть . Але всі образи , які були у минулому на них я відпустила і зараз в нас нормальні нейтральні стосунки.( бачимось по святах , днях народженнях дуже рідко просто так) але ці зустрічі такі емоційно напружені для мене

під час цих зустрічей все на перший погляд добре, і без скандалів ,АЛЕ після того , як поспілкуюсь з ними відчуваю себе морально і фізично дуже погано, дуже важко і без сил
.Я постійно очікую від них якогось негативу, якогось підколу чи незручного запитання ( але якщо щось таке і відбувається я захищаю свої кордоні і не даю себе образити )
Я в цей момент тримаю сильну напругу, в середині себе відчуваю на грані вибуху . Не йти до них - не можу , так само , як і заборонити їм приходити , вони хочуть бачити дитину ( їхню внучку, племінницю) мою з чоловіком дочку.
Коли йду від них по дорозі додому маю таке відчуття , що мене обогоаоиюютт та лиють бруд ,я не знаю насправді чи це так, але таке в голові не перестає крутитися …

Також дуже сильно переживаю , що мій чоловік в момент порушення ними ( іноді все ж таке буває ) моїх кордонів не захистить мене і від цього страшно. Я дуже не люблю конфлікти , стараюся їх уникати ( я погано це переживаю , не важливо хто в цих конфліктах виннен)

Постійно кажу собі «все більше піду до них « або « піду геть з дому коли вони прийдуть до дочки « але не робою цього і знов страждаю і вже починаю себе за це ненавидіти . Постійно прокручую в голові сценарії , як «ставлю словесно цих людей на місце» я зрозуміла , що проблема в мені . Не знаю , як мені бути . З одного боку розумію , що не хочу себе приносити в таку жертву і терпіти , а з іншого , як пояснити їм і чоловіку , що таке відбувається . Це не до кінця прощені образи чи шо? Бо я так заплуталась … дякую

З моменту початку війни родиною вимушені були переїхати до іншої країни, почалися проблеми в стосунках з хлопцем, на той момент зустрічалися вже майже три роки. Дійшло до того, що через пів року на відстані зрадили одне одному. Я дізналась про його граду коли повернулася додому, а він дізнався про мою зраду першого січня. Різниця полягає в тому, що в нього все відбувалось онлайн, а у мене зрада була фізична. Наразі зустрічаємось 3,5 роки, але сьогодні він сказав мені, що думає, що більше мене не любить. Не знаю що робити, як реагувати… Цей місяць ввесь старалась налагодити стосунки і дати йому можливість знову мені довіряти. Розумію, що це питання не одного місяця, але якщо він сказав, що думає, що не любить не знаю чи варто намагатися щось робити далі для продовження стосунків, бо не знаю чи дасть це якийсь результат. Я у відчаї… Взагалі не розумію як жити далі, по-перше, тому що він для мене був найбільшою опорою, по-друге, тому що не очікувала таке від нього почути зараз. Ще вчора думали почати разом знімати квартиру і з‘їхатись, але він сказав сьогодні, що хотів цього тільки для того, щоб жити окремо, а не для того, щоб жити зі мною

Вітаю.
Мені 31 рік, заміжня. Чоловік працює у свого товариша Анатолія, який являється власником фірми. Вони знайомі років 7, гарні віносини в них. Але від самого початку нашого знайомства з Анатолієм я звернула увагу як він на мене дивиться не звично, з якимось інтересом. У Анатолія є син, не одружений, вже не проживає з дружиною і шукає дівчину, він завжди вважав,що дружина з ним через його гроші.
Анатолій при наших зустрічах задає мені різного характеру питання,скоріше інтимні і відводить це на жарти. Одного разу він бачив як я вибирала автомобіль, він запропонував мені його купити, якщо я вийду за нього,знову посилаючись на жарт. При останній зустрічі ми в трьох обговорювали не вирішене важливе питання за мого чоловіка і поки він відійшов, Анатолій мені сказав,що все буде добре і поцілував мене в щоку. Він не соромиться при чоловікові прощаючись зі мною, пускати мені повітряні поцілунки. Відразу хочу сказати, ніякого поводу я Анатолію не давала і не даю.