Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 hours тому: «Вітаю! цитата: «Безпека моя та моїх рідних не відходять далеко далеко на задній фон, просто я намагаюсь збалансувати між вивезти їх та зберегти родину(» Ось у це бажання, здаєтьс»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 3 hours тому: «На одной чаше весов есть сын, который без вас выехать не сможет и если вы его не вывезете, то через время и его может настигнуть мобилизация. На другой чаше весов муж, который как-»
question author 3 hours тому: «Реакція на відповідь № 391481 для Вікторія Василівна Коханська Вітаю! 1. Так, я живу тут постійно, але дуже небезпечно стало відносно нещодавно»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Іван Age: 19

Життя втратило краскі

Звати Іван, мені 19 років. Після закінчення школи у мене почалось таке відчуття ніби життя втратило краскі. Школо я згадую як безтурботне щасливе життя коли ти просто радієш і не про що не думаєш.Зараз навчаюсь на другому курсі в університеті на спеціальності яка мені не подобається(перевестись чи змінити спеціальність вже не можу). Все стало якесь сіре, стало менше спілкування порівняно зі школою, я хожу в університет на пари і я не розумію що я тут роблю. Всі на мене надіються що я буду працювати за спеціальністю і я роблю вид що я щось там вчу та розумію, хоча в душі розумію що це не так. Найбільше страшить те що я піду як всі на завод і буду там працювати зранку до вечора все життя(цього я боюся все життя). Розумію що кожного року нічого не змінюється, я пробую нові направлення але швидко набридає і опускаю руки. Організм ніби кричить "навіщо воно тобі, краще іди поспи". Я дивлюся на своїх ровесників які вже щось досягли і мені ще більш сумно стає, відчуття нікчемності. Все життя я думав що я буду заробляти на улюбленій справі, а саме це стрімити відеоігри та знімати на їх обзори, але коли пробую почати мозок ніби знову проти "куди ти лізеш?а якщо не вийде?" Нещодавно закохався в дівчину з університета, вже другий місяць до неї тягне і все боюся познайомитися через відмову. Розумію що вже майже кінець семестру і я ціле літо не зможу бачити її. Через те що не можу познайомитися ще більше відчуття нікчемності.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?