Live:
Наталия Горская
Наталия Горская 22 minutes тому: «Обставини дійсно важкі, але мають свій "плюс "- вони наочно проявляють сутність людини. Чоловік обирає НЕ нести відповідальність ні за сина, ні за вашу родину, ні навіть за св»
Вікторія Василівна Коханська
Вікторія Василівна Коханська 1 hour тому: «Вітаю Я вірно зрозуміла Ви роками живете в небезпечному місті, працюєте на двох роботах, займаєтесь своєю мамою, сином від першого шлюбу, чоловіком, ведете весь побут? А отримує»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 4 hours тому: «Доброго ранку! Дуже добре розумію Вас. Адже і син, і чоловік, і мама - це найрідніші для Вас люди. Ті, з ким Ви "зрослися", хто став частиною Вашого життя. А в таких випадках роби»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Юва Age: 23

Отношения с родителями

В детстве мама мне рассказала, что она не хотела меня рожать, и хотела выпить таблетки для выкидыша, но папа ее остановил. Не со злым умыслом говорила, а просто как история из жизни. Не знаю с тех пор ли, или с момента моего появления ли, я чувствую что родители никогда не относились ко мне по особенному. Вместо меня были важны старшие дети. И сейчас, я чувствую себя так, будто я для них чужая. Ведь отношение к собственному ребенку же все равно другое.. И ещё, когда меня обижали старшие, и я искала защиты у папы, он никогда не защищал меня, а наоборот говорил \'ну они же твои старшие, они имеют на это право, будь послушной\'. Как только я стала чуть взрослее, перестала полагаться на отца. Я пытаюсь отпустить прошлое, оправдывая это тем, что с кем не бывает, что родители на самом деле не хотели, они просто не знали как правильно, что в свое время у них не было такого открытого доступа к знаниям как у нас сейчас. Но всё таки в душе присутствует досада, что они меня вот как-то недолюбили, недообняли, недоутешили. Иногда у меня возникает резкое враждебное чувство по отношению к ним, особенно к маме, когда она выражает свое недовольство мной. Но опять же, они много для меня сделали, столько всего пережили, как я могу? И мне становится их жаль. Подскажите пожалуйста, как мне быть с этим? Я нуждаюсь в человеке, который утешит меня, погладит по голове, обнимет и скажет, что всё хорошо, что я просто хотела расти любимым ребенком. Поэтому ищу в партнёре заботы и понимания прежде всего.. нормально ли это? Или я нахожусь в детской позиции, и мне нужно избавляться от этого?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?