У дитини нав'язливі думки. Як можна допомогти?

Доброго дня! Хотіла б дізнатися думку фахівців і отримати пораду як можна допомогти дитині. Дівчинка 11 років, останнім часом (2-3 місяці) помічаю в неї нав'язливі думки та сильну тривожність, підвищену дратівливість, злість, інколи навіть агресію, конфлікти з батьками, погіршення в навчанні (не бажання вчитися, говорить що вчиться для мами), майже не посміхається, весь час хоче проводити в телефоні, за іграми. Водночас вона досить співчутлива, особливо до тварин, якщо побачить якийсь ролик про погане поводження з тваринами може проплакати цілий вечір. Нав'язливі думки проявляються в сильному страху та супроводжуються надмірною тривогою, наприклад переживає, щоб хтось не взламав її обліковий запис чи щоб її домашній улюбленець раптово не помер (чи щось інше) хоча на це немає об'єктивних причин, коли в неї з'являються такі стани вона не сприймає жодних логічних пояснень тільки що раз підходить і просить сказати що все буде добре. Також хочу написати, що років в 9 вона почала гризти нігті (були в невропатолога, лікар ніяк не прокоментувала це), зараз самі нігті перестала гризти, але гризе шкіру навколо них. Не знаю чи це також має якесь відношення, але вона ще дуже не любить щоб на її одязі будь-яка бірка доторкалася до її тіла, вона не одіне одяг де не буде обрізана бірка. Вона найстарша з 3-ох дітей в сім'ї, коли в неї ідуть якісь конфлікти в сім'ї, я заважувала що вона замість того щоб виплакатись і прожити емоції вона старається посміхатися, переключитися на домашнього улюбленця або погрузитись в телефон і при тому сльози стоять в очах, а вона собі не дозволяє плакати.
Хвилююся, щоб ці її стани не перейшли в ОКР чи якісь інші психологічні проблеми. Підкажіть як допомогти дитині, як знайти до неї підхід? Чи потрібна їй терапія?