Чи нормально те, що дитина в два роки і три місяці спить тривожно і постійно контролює?

Я досить довго думала, що важко і дуже важко це нормально для материнства. Іноді, що я не впоруюсь. Моїй доньці 2 роки і три місяці. З трьох місяців в нас сон став тривожним і дитина спала при мені. Лікарі відхилень не бачили, казали все добре. Вона дуже рухлива і активна, постійно щось белькоче, хоч слів ще не так багато говорить. Коли лягаємо спати, важко вкласти її ноги, постійно мусить ними махати і щось перебирати руками. Я люблю дочку, але потроху доходжу до стану, коли задушити її готова. На голову мені лізе, на ногах повисає в прямому розумінні. Ночей нормальних від її народження може з півтора десятка набереться!!! Пишу і плачу: чоловік думав, що це мої примхи і наробив дурниць і в собі замкнувся, зі мною майже не розмовляв. Ми без грошей залишилися і я з дитиною поїхала до батьків. Мама з малою допомагати відмовилася, сказала, що не впорається моїми методами (я не б'ю, стараюсь не кричати, а пояснювати і прокричатися не залишаю, коли їй погано, я просто відчуваю, що маю бути поруч і пояснити чому щось не так). А карати за те що вона заснути не може... Взагалі ідіотизм, по моєму! Вона й так коли ноги їй вкладаю, щоб не пацала плаче. Хоча іноді глажу по голові, розказую, що якусь річ дітям брати небезпечно і відчуваю, що не витримую вже її присутності, бо ж кожне пояснення по десять разів і перші рази обов'язково з істериками. Мені вже не хочеться мамою бути, навіть не дивлячись на те, що я милуюсь її сном, танцями, белькотінням і захоплююсь тим наскільки цікаво вона мислить. Вона додумається до таких речей, що мої батьки часом не вірять, що вона сама. Вона дуже розумною мені здається на свій вік. Але я так хочу відпочити. Трішки допомагав садочок. Хоч з нічним сном таки були проблеми. А зараз ще й канікули. Крім того вночі сильно скригоче зубами і часом плаче увісні. Я не розумію: це я неадекватна і тому дитина така неспокійна, чи з дитиною (не дай Боже) щось не так? Підкажіть.