Не довіряю людям

Я не можу довіряти людям і ця проблема появилась в мене дуже давно. Особисто я пов\'язую це з псевдо друзями. Ще в дошкільному віці в дворі, в дитячому садку та в школі у мене не було друзів. У дошкільному віці я дуже соромилася та просто не хотіла ні з ким знайомитися. Коли я підросла та пішла в школу я звертала увагу на інших, що мали друзів. І сама почала їх шукати. Будучи відмінницею, це було дуже складно. Я вірила відповідній дитині та розказувала їй свої секрети, хоч і дитячі, але всеодно секрети. Усе, що я розказувала цим друзям потім знав весь клас. Єдине, що їм було потрібно це гарні оцінки. Та я навіть після цього всього, давала їм готове домашнє завдання. У підлітковому віці, я усе ще шукала друзів. Спочатку були друзі по інтернету. Усі наші розмови не тривали більше тижня. І пам\'ятаю, була дівчинка якій, я довірилась, а та злила мої фото (мені не подобався мій зовнішній вигляд) та номер у якийсь чат чи щось схоже, а потім мені ще місяць писали з незнайомих номерів з просьбою вийти заміж, чи інших знущань над моєю зовнішністю саркастичного змісту. Потім була ще одна спроба зі шкільними друзями. Але я завжди боялася, що за спиною вони з мене сміються, або мають, якийсь чат, для насмішок. І ця думка мене не полишала, в кожній їхній дії я помічала щось підозріле. Та в кінцевому результаті вирішила, що краще залишуся без друзів та без цих стресових думок. Зараз відбувається практично теж саме, я познайомилася з дуже хорошими людьми та не можу почати їм довіряти і появляються ті ж самі думки. Що робити?
Або причиною цієї недовіри також можуть бути батьки, вони часто грали на моїх секретах при сварці (особливо мама) або висміювали мої думки про те чи інше (те, що я їм не наважувалася розповідати). Як мені почати довіряти людям?