Втрачен сенс життя

Я не хочу жити. Ми з хлопцем розійшлися я не можу цього прийняти, я не можу ні спати ні їсти, я благала його не йти. Я його люблю. Ми багато сваримось аде я не уявляю свого життя без цієї людини, я по справжньому так ніколи нікого не впускала в своє життя. Розумію зо це смішно але я правда не хочу жити без нього. Від мене всі завжди відмовлялися. Ще з дитинства. Усі родичі кидали друг другу а мати лишала де попало. А я йому відкрилась і довірилась і тепер просто у мене серце розривається .і я не можу ніяк собі допомогти. Я нікому не потрібна і я одна в цьому світі з собою зі своїми думками а вони мене так боляче гризуть що я вже не можу це слухати. Вже голова розривається від моїх істерик та сліз.
Не хочу жити, але боюсь собі нашкодити.
Мені іноді здається що я як якась ганчірка просто помили викрутили і на смітник. І так завжди я не хочу знову таке відчуття. Аде я не зможу бо я дуже довірлива. І я не знаю що робити.
Разом були рік і 10 місяців




Вибачте будь ласка що вас турбую і пишу.
Мені немає до кого звернутись.