Мені погано і я не знаю що робити:(

Мені погано і я не знаю що з цим робити.
В мене жахливі відносини з батьками: все дитинство вони постійно били і ігнорували мене, тепер ж батько знову підняв на мене руку, вони постійно кричать і роблять мене у всьому винною, завжди якісь претензії до мене.
Деякий час я ходила до технікуму в Польщі, але потім пішла звідти, що ще більше вплинуло на їх ставлення до мене бо це ж 'перспективи'. Ми часто сваримося, і після кожного разу мені не хочеться ні їсти, ні вчитись, ні робити будь-що, таким чином я іноді пропускаю уроки (дистанційка), з-за чого витікає наступна сварка з криками на мене. Я завжди погана. Хоча в мене гарні оцінки, я проявляю ініциативу в навчанні і роблю все сране дз. Сьогодні вони почали погрожувати чимось новим, ніж тим що вони вдарять мене чи влаштують 'краще життя', а тим що не заберуть документи з технікуму і навпаки - заберкть з укр школи, коли вся моя надія тільки на неї. Коли я намагаюся поговорити зі мною - вони перебивають, не слухають, кричать, і знову виходить нова сварка. Їх можно якось залишити батьківських прав чи жити окремо з 16? Хоча сумніваюся..
Я не знаю де шукати підтримки і я просто хочу щоб мене любили, але часто зриваюся на близьких мені людях, а розказати їм про свої проблеми соромно постійно думаю що вони недостатньо великі для такого, і взагалі діти в Африці он голодують. Завжди після сварок ріжк одні й ті самі шрами на руках ( невеликі, тобто не порізи на венах або щось таке, нініні ), і я навіть казала їм про це, але їм знову таки байдуже. Вони не знають які в мене хоббі, що мені подобаеться, взагалі нічого. Іноді мені здається що краще б вони здали мене в якийсь дит. будинок і не морочили собі ролову. Я не знаю що мені робити і почуваю себе останній рік просто жахливо, іноді після чергових їхнії перекрикувань хочеться тільки вбитись.