Дуже важко з близькими через психічну хворобу
Я старалася бути хорошою донькою, дружиною і мамою. Старалася бути нормальною людиною.
Але в мене то не вийшло. І я дійшла до такого стану, що просто зриваюся на всіх. Сьогодні вранці перед школою, наприклад, моя 9-річна донька мене декілька разів вдарила, і я сильно накричала на неї за це... Після цього просто злоба на рідних.
Вічно погана, вічно у всьому винна... просто немає уже сил.
Я знаю, що зробила велику помилку, коли створила сім'ю, будучи нездоровою. Але "фарш назад не відкрутиш". Спочатку, у перші роки спільного життя, чоловік був зі мною добрим і лагідним. А тепер, коли втомився від моєї хвороби, сухий, колючий, відчужений, критикує за все. Запропонувала розлучитися - не хоче.
А мене зриває від його поведінки. Хоча від мене вимагається бути спокійною і не кричати. Про діагноз знає, сам купував мені таблетки.
Як навчитися все переносити спокійно без нейролептиків? Бо я від них сплю днями, товстію й нічого не ладна робити толком(. Таке собі дозволити не можу.
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.