Межовий розлад особистості

Доброго дня! Зустрічаюсь з дівчиною, їй 20 років, мені 25, близько півтори роки, живемо практично разом. На початку стосунків, я помітив, що дівчина трошки інакша як інші, вона час від часу досить імпульсивно реагує на різні речі, критику, прохання. Я людина спокійна і завжди знаходив якісь рішення для будь-яких ситуацій, ставився до неї з розумінням, думаючи, що всі проблеми через війну та стресс. З люблячої дівчини, яка допомагає, піклується, вона перетворювалась в загалі іншу людину - інфантильну, злу, яка кожну ситуацію в її житті, перетворювала на негативну. І ці речі повторювались по колу, так ніби я живу з 2ма різними людьми. Згодом, вона сама почала розуміти, що щось не так. Після зустрічі з психіатром їй поставили діагноз Межовий розлад особистості. Звичайно, я її підтримав, сказав, що будем якось ці проблеми вирішувати. Терапія приносила свої результати, у неї практично зникли негатив та імпульсивність, але інколи все ще були сварки, через побутові речі( в основному з моєї сторони, так як людина періодами просто нічого не хотіла робити, я крім роботи, займався ще домашніми справами, тому що їй було погано. При цьому я був один хто працював) Десь близько місяця назад, все погіршилось в рази, коли вона пішла на роботу. Практично все лягло на мої плечі, тому що я працюю віддалено з дому. Коли я заводив розмову, чому я повинен все робити, вона аргументувала тим, що вона працює, і взагалі мені нічого не повинна. Хоча останніх півтори роки я приносив дохід, забеспечував її, допомагав, підтримував, жертвував своїм вільним часом , зустрічами з іншими людьми. Дозволяв її жити в мене , тому що розумів що вона не може сама жити навіть декілька днів(через її проблему). Я розумію, щоб в при нормальній ситуації я б з такою дівчиною б не зустрічався, але все було добре перший час, до того як у неї почались ці прояви. Проблема в тому, що вона починає розуміти свою поведінку тільки в періоди коли в неї немає імпульсивності і тд. Мені просто дуже шкода її, тому що тільки я знаю, якою хорошою і дбаючою вона може бути. Вона в місті лише одна, по суті я одна людина яка у неї є. Можливо у мене просто синдром якогось Рятівника. Скажіть, мені, будь ласка, що я можу зробити в цій ситуації. На даний момент я не хочу розходитись, так як у нас відносно хороші відносини, коли у неї немає симпомів хвороби. Або як правильно мені доносити до неї якусь інформацію коли в неї погіршення. Чи є якісь шанси, що вона згодом зможе контролювати себе і свою поведінку?