Як наважитися на зміни?

Доброго дня.
Мені майже завжди погано в стосунках з чоловіком, я почуваюсь напружено, багато негативних емоцій, не виходить нормальний діалог. Також я не впевнена в своїх почуттях. Частіше відчуваю що не люблю. Та не довіряю своїм почуттям, не дозволяю собі діяти відповідно до того, як відчуваю, все раціоналізую, стараюсь знаходити як правильно і розумно вчиняти. Та результати такого життя мене не тішать. Останнім часом відчуття що я б'юся в глуху стіну, коли намагаюся щось донести. Відчуваю себе не потрібною, не важливою, не цінною для нього, не коханою, що сім'я у нас безсенсова, тому що це ніби тільки мені потрібно, а з його боку ніякої ініціативи, нічого такого що б показало, що я для нього теж важлива. Також я думаю що це через те що я сама не люблю його (я не впевнена в своїх почуттях). Я не знаю взагалі люблю я чи не люблю, чи маю я право бути в цій сім'ї. Розумію, що я відкриваюсь, стаю вразливою біля нього, а він не відкривається, він душею не зі мною, а ніби під ковпаком, в футлярі, за стіною. Немає справжньої людської близькості. Напевно ніколи й не було. Коротше, я не отримую задоволення в стосунках, а ніби насилую себе бути у цих стосунках з моїм чоловіком. Хоча я не впевнена навіть в цьому. Відчуваю себе у всьому винною і поганою. Ситуація ускладнена тим, що в нас двоє дітей, я матеріально залежу від чоловіка (з теперішнім доходом сама не змогла б забезпечити повністю себе і дітей, а підвищити дохід зараз не виходить), і в мене немає близьких людей, до кого я могла б звернутися за підтримкою. Я не хочу бути в таких стосунках, і коли я думаю що так може протривати все життя — то це для мене витратити життя задарма. Не наважуюсь не розлучення. І не маю для цього можливості щоб організувати собі окреме життя від чоловіка, хоча розумію що не знаходжу можливості через те що боюся прийняти рішення і піти в незалежне життя. Моє питання — чи можливо в роботі з психологом доростити себе до того, щоб дійсно зрозуміти свої почуття і бажання (чи дійсно люблю чи ні, чи хочу залишатися в стосунках), і чи можливо в роботі з психологом виростити себе до здатності бути відповідальною і все таки знаходити можливості, ресурси на реалізацію своїх рішень? Я розумію що не можу просто раз і піти, бо так захотіла (адже досі не пішла), але і залишати все як є я теж не можу. Мені потрібно щось змінити в собі?