Вопрос от:
I'm
Возраст:
28
Як наважитися на зміни?
Доброго дня.
Мені майже завжди погано в стосунках з чоловіком, я почуваюсь напружено, багато негативних емоцій, не виходить нормальний діалог. Також я не впевнена в своїх почуттях. Частіше відчуваю що не люблю. Та не довіряю своїм почуттям, не дозволяю собі діяти відповідно до того, як відчуваю, все раціоналізую, стараюсь знаходити як правильно і розумно вчиняти. Та результати такого життя мене не тішать. Останнім часом відчуття що я б'юся в глуху стіну, коли намагаюся щось донести. Відчуваю себе не потрібною, не важливою, не цінною для нього, не коханою, що сім'я у нас безсенсова, тому що це ніби тільки мені потрібно, а з його боку ніякої ініціативи, нічого такого що б показало, що я для нього теж важлива. Також я думаю що це через те що я сама не люблю його (я не впевнена в своїх почуттях). Я не знаю взагалі люблю я чи не люблю, чи маю я право бути в цій сім'ї. Розумію, що я відкриваюсь, стаю вразливою біля нього, а він не відкривається, він душею не зі мною, а ніби під ковпаком, в футлярі, за стіною. Немає справжньої людської близькості. Напевно ніколи й не було. Коротше, я не отримую задоволення в стосунках, а ніби насилую себе бути у цих стосунках з моїм чоловіком. Хоча я не впевнена навіть в цьому. Відчуваю себе у всьому винною і поганою. Ситуація ускладнена тим, що в нас двоє дітей, я матеріально залежу від чоловіка (з теперішнім доходом сама не змогла б забезпечити повністю себе і дітей, а підвищити дохід зараз не виходить), і в мене немає близьких людей, до кого я могла б звернутися за підтримкою. Я не хочу бути в таких стосунках, і коли я думаю що так може протривати все життя — то це для мене витратити життя задарма. Не наважуюсь не розлучення. І не маю для цього можливості щоб організувати собі окреме життя від чоловіка, хоча розумію що не знаходжу можливості через те що боюся прийняти рішення і піти в незалежне життя. Моє питання — чи можливо в роботі з психологом доростити себе до того, щоб дійсно зрозуміти свої почуття і бажання (чи дійсно люблю чи ні, чи хочу залишатися в стосунках), і чи можливо в роботі з психологом виростити себе до здатності бути відповідальною і все таки знаходити можливості, ресурси на реалізацію своїх рішень? Я розумію що не можу просто раз і піти, бо так захотіла (адже досі не пішла), але і залишати все як є я теж не можу. Мені потрібно щось змінити в собі?
Мені майже завжди погано в стосунках з чоловіком, я почуваюсь напружено, багато негативних емоцій, не виходить нормальний діалог. Також я не впевнена в своїх почуттях. Частіше відчуваю що не люблю. Та не довіряю своїм почуттям, не дозволяю собі діяти відповідно до того, як відчуваю, все раціоналізую, стараюсь знаходити як правильно і розумно вчиняти. Та результати такого життя мене не тішать. Останнім часом відчуття що я б'юся в глуху стіну, коли намагаюся щось донести. Відчуваю себе не потрібною, не важливою, не цінною для нього, не коханою, що сім'я у нас безсенсова, тому що це ніби тільки мені потрібно, а з його боку ніякої ініціативи, нічого такого що б показало, що я для нього теж важлива. Також я думаю що це через те що я сама не люблю його (я не впевнена в своїх почуттях). Я не знаю взагалі люблю я чи не люблю, чи маю я право бути в цій сім'ї. Розумію, що я відкриваюсь, стаю вразливою біля нього, а він не відкривається, він душею не зі мною, а ніби під ковпаком, в футлярі, за стіною. Немає справжньої людської близькості. Напевно ніколи й не було. Коротше, я не отримую задоволення в стосунках, а ніби насилую себе бути у цих стосунках з моїм чоловіком. Хоча я не впевнена навіть в цьому. Відчуваю себе у всьому винною і поганою. Ситуація ускладнена тим, що в нас двоє дітей, я матеріально залежу від чоловіка (з теперішнім доходом сама не змогла б забезпечити повністю себе і дітей, а підвищити дохід зараз не виходить), і в мене немає близьких людей, до кого я могла б звернутися за підтримкою. Я не хочу бути в таких стосунках, і коли я думаю що так може протривати все життя — то це для мене витратити життя задарма. Не наважуюсь не розлучення. І не маю для цього можливості щоб організувати собі окреме життя від чоловіка, хоча розумію що не знаходжу можливості через те що боюся прийняти рішення і піти в незалежне життя. Моє питання — чи можливо в роботі з психологом доростити себе до того, щоб дійсно зрозуміти свої почуття і бажання (чи дійсно люблю чи ні, чи хочу залишатися в стосунках), і чи можливо в роботі з психологом виростити себе до здатності бути відповідальною і все таки знаходити можливості, ресурси на реалізацію своїх рішень? Я розумію що не можу просто раз і піти, бо так захотіла (адже досі не пішла), але і залишати все як є я теж не можу. Мені потрібно щось змінити в собі?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
