Live:
question author 14 minutes тому: «Реакція на відповідь № 391355 для Ирина Константиновна Зубиашвили "Таня, чому Ви вирішили, що Ви стара? Є біологічний вік (це лише цифра в паспо»
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 46 minutes тому: ««…типу гостьовий брак» Він не « типу», він гостьовий і є. І все було б непогано, якби ви вдвох прийняли рішення, що ваш брак стає гостьовим. А так, здається, вас примушують прий»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 54 minutes тому: «цитата: «Я дуже рада за таких жінок, але особисто таких не знаю. Зате повно прикладів, коли зраджують або кидають просто через те, що захотілося більш молодого пружного тіла. І пон»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Svetlyachko Age: 31

Як почати жити своє щасливе життя

Я до 29 років жила разом з батьками в Україні і це було невиносимо для мене - батько-алкоголік, мама - дуже важка людина, постійні скандали і стрес з самого дитинства. І нарешті я вирішила "втекти" від них - переїхала в Туреччину до хлопця, з яким спілкувалася, і через кілька місяців ми одружилися. Переїзд для мене був дуже важким, перші місяці відчувала жахливу вину перед матір\'ю за те, що "залишила" її з батьком (це, певно, тягнеться з дитинства, коли моїм завданням було захищати маму, стояти між ними, коли він п\'яний намагався її бити). Вона мені також давила на почуття вини (свідомо чи несвідомо - не знаю), що я її залишила і що їй тепер робити як мене нема (вона на пенсії, не має чим зайнятися і не хоче).
З часом я почала РОЗУМІТИ, що маю право жити своє життя, а те, що мама залишилася з ним, залишалася з ним все життя і дозволяла так з собою поводитися - це її вибір і я не маю своє життя присвячувати рятуванню їх.
Але до сих пір я маю почуття вини, що я живу краще за них, а вони там "страждають" (хоча для них таке життя може вже й стало нормою). Коли я десь подорожую, то відчуваю неодмінну тягу скинуті мамі фото-відео чи подзвонити по відеозв\'язку, щоб показати, де я (і це не тому, що в нас дуже прекрасні відносини. ні, наше спілкування не є нормальним, однозначно). Я не знаю, чи це почуття вини підсвідомо мені заважає заробляти гроші, хоча я свідомо і розумію, що якби я заробляла багато, то могла б їм допомогти фінансово, організувати якусь подорож і тд.
Плюс останнім часом у мого брата почали виникати серйозні проблеми одна за одною і я дуже сильно емоційно на них реагую, випадаючи зі свого життя на кілька днів щоразу і скочуючись у напівдепресивний стан. (раніше ми з братом (йому 39 років) навіть не спілкувалися, поки жили в одній квартирі, і мене не дуже цікавили його проблеми - через своє розлучення та інші проблеми він також багато пив і був аб\'юзером по відношенню до мене. Але після переїзду в Туреччину (2 роки тому) я вирішила налагодити спілкування, наскільки це можливо).
І виходить, що майже кожен раз, коли я спілкуюся з членами моєї сім\'ї, я чую про якісь безкінечні проблеми, я переживаю за них і це "виносить" мене, я відчуваю біль і в мене враження, що моя сім\'я не може бути щасливою, а так як я є її частиною, то я теж.
Також я останнім часом часто згадую про якісь хороші моменти з дитинства і сильно плачу. Я не можу зрозуміти чому.
Я ніби й зараз сама не хочу бути дорослою і думки про те, щоб мені мати свою дитину, здаються мені нереальними - я відчуваю одночасно і якийсь сором (ніби як це я буду вагітною,як я скажу про це батькам - звучить, ніби я дитина, а не 31 річна жінка) і дивні відчуття стосовно того, що в моєму тілі буде рости дитина (я не знаю чому, але в мене страх та якісь інші незрозумілі почуття, коли щось стосується мого тіла в плані медичних процедур (може тому, що коли я була маленькою, в мене було отруєння і лікарі мене мало не вбили, поклавши неправильно капельницю), а також в мене ніби нема розуміння і прийняття того, що це НОРМАЛЬНО, що я жінка, а жінки народжують дітей). В мене виникають певні гінекологічні проблеми та кісти в грудях - я не знаю, чи не є це психосоматичним...
І ось я в іншій країні, втекла від батьків і одружилася (з чоловіком все ок), але не живу нормальне життя: не соціалізуюся; не вчу мову, хоча розумію прекрасно, що вона мені крайнє необхідна, та і вчитися я люблю; не заробляю достойних грошей - ніяк не можу вирішити, що я хочу та можу робити та як мені тут реалізуватися; постійно в переживаннях за проблеми сім\'ї; гінекологічні проблеми на фоні стресу чи психосоматика; неадекватні почуття стосовно народження власних дітей, описані вище...

Як мені почати жити своє щасливе життя?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?