Question by:
Roman
Age:
18
Як правильно навчитися підтримувати?
Нещодавно моїй дівчині стало погано. Її кота на якого вона дуже довго чекала, просто купили інші люди
Вона пішла жалітися матері в іншу кімнату, я займався своєю справою створюючи шум, із-за якого я точно поняв вже потім те що кота більше нема. Вирішив перейти до дій, якось підтримати хочаб тим що ти знайдеш, можливо, іншого що я потім і став робити, багато думати, але це і є моя проблема. Тут можна сказати, що кіт це не те що прям критично-погано-смертельне, але для людини, якій він грає ледь не ключову роль у підтримці морального здоров'я. я ще сидів працював за ноутбуком, сіли, обійнялися, глажу і відчуваю що ніби мені нема що сказати.
Є дії які я хотів проробити в голові, є думки які я не міг сказати бо просто здавалося, що це ніяк не вплине на стан людини, старався щось говорити, але всеодно всі слова були на пусту. Людині, коханій людині погано, а ти не можеш нічого зробити!
І тут в контекст має враховуватися і те, що ми вважаємо підтримкою. Вона мені не один раз казала, що її так то підтримати не сильно складно, часто казала що вона, як відкрита книга та і разом ми вже десь 3 рік з хвостиком. З іншого боку я б зняв з себе навіть біль від смерті кращого друга наприклад, якби моя кохана людина просто мене погладила по спині і сказала що все буде добре. Можливо, це тому що я просто зовсім не звик отримувати підтримку, ніколи не ходив до психолога з серйозними проблемами, просто звик до фізичного і морального болю та навіть після смерті дідуся я пам'ятаю що плакав лише 2 рази хоча я його дуже любив. Мені не потрібна підтримка і це напевно сказується на тому, як я підтримую інших
Я відчував себе просто безпомічним. Якісь думки були про те, що: " Ну можливо їй треба побути самою " (найбільша помилка була так і подумати). Вже після ледь не розійшлися адже: "Я не хочу бути з людиною яка проігнорує моє бажання здохнути ". І це мене просто вбило
І вже з часом я почув наступне: "Я була готова тоді віддати все людині яка б дала мені платок і сильно обійняла". ( Я це робив зовсім не сильного) Після цього я просто розумію що треба мені щось робити з рівнем своєї підтримки, адже це зовсім не велике бажання але я і його не зробив. Просто "погладив та і легенько обійняв". Зараз у нас все добре, але я так не хочу усе це залишати так як воно є зараз. Це просто зруйнує стосунки та довіру. Мені це треба? Аж ніяк. Но після такого, я себе почуваюся як лайно, якому пофіг на себе і пофіг на всіх і я хочу над цим працювати
Вона пішла жалітися матері в іншу кімнату, я займався своєю справою створюючи шум, із-за якого я точно поняв вже потім те що кота більше нема. Вирішив перейти до дій, якось підтримати хочаб тим що ти знайдеш, можливо, іншого що я потім і став робити, багато думати, але це і є моя проблема. Тут можна сказати, що кіт це не те що прям критично-погано-смертельне, але для людини, якій він грає ледь не ключову роль у підтримці морального здоров'я. я ще сидів працював за ноутбуком, сіли, обійнялися, глажу і відчуваю що ніби мені нема що сказати.
Є дії які я хотів проробити в голові, є думки які я не міг сказати бо просто здавалося, що це ніяк не вплине на стан людини, старався щось говорити, але всеодно всі слова були на пусту. Людині, коханій людині погано, а ти не можеш нічого зробити!
І тут в контекст має враховуватися і те, що ми вважаємо підтримкою. Вона мені не один раз казала, що її так то підтримати не сильно складно, часто казала що вона, як відкрита книга та і разом ми вже десь 3 рік з хвостиком. З іншого боку я б зняв з себе навіть біль від смерті кращого друга наприклад, якби моя кохана людина просто мене погладила по спині і сказала що все буде добре. Можливо, це тому що я просто зовсім не звик отримувати підтримку, ніколи не ходив до психолога з серйозними проблемами, просто звик до фізичного і морального болю та навіть після смерті дідуся я пам'ятаю що плакав лише 2 рази хоча я його дуже любив. Мені не потрібна підтримка і це напевно сказується на тому, як я підтримую інших
Я відчував себе просто безпомічним. Якісь думки були про те, що: " Ну можливо їй треба побути самою " (найбільша помилка була так і подумати). Вже після ледь не розійшлися адже: "Я не хочу бути з людиною яка проігнорує моє бажання здохнути ". І це мене просто вбило
І вже з часом я почув наступне: "Я була готова тоді віддати все людині яка б дала мені платок і сильно обійняла". ( Я це робив зовсім не сильного) Після цього я просто розумію що треба мені щось робити з рівнем своєї підтримки, адже це зовсім не велике бажання але я і його не зробив. Просто "погладив та і легенько обійняв". Зараз у нас все добре, але я так не хочу усе це залишати так як воно є зараз. Це просто зруйнує стосунки та довіру. Мені це треба? Аж ніяк. Но після такого, я себе почуваюся як лайно, якому пофіг на себе і пофіг на всіх і я хочу над цим працювати
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
