Live:
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 1 hour тому: «Доброго дня. З цим впоратися можливо лише так як Ви в розповідаєте. Розуміючи, що є ніби дві частини Вас. Одна раціональна, реалістична, яка бажає знайти реальну работу та працюват»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 1 hour тому: «Доброго дня. Я так розумію, що Ви говорите про свою ситуацію. Це Ви мама? Але розповідаєте так ніби третя особа. Мабуть тому, що це викликає у вас сильні почуття, від яких ви бажає»
Інна Олегівна Горошко
Інна Олегівна Горошко 4 hours тому: «Вітаю! Розлучення - це втрата. Щоб її прожити та прийняти потрібний час. Дайте собі цей час. цитата: «Розумію що стосунки то робота двох» Так, і розставання це теж через прич»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Anyshiik Age: 19

Не могу спокойно жить и не зависеть от чужого мнения

Здравствуйте. Моя история уже тянется очень давно. Мама с самого детства упрекает меня, унижает на людях, бьёт (к счастью, лет 5 уже этого не делает). Если я что-то не так поставлю или вытру дома - кричит как ненормальная. Я уже 1.5 года в отношениях. Как только появился парень - всё это только ухудшилось. Она меня унижает, его унижает с криками и с матами (парня унижает в том плане, что мне лично рассказывает с матами, как он ей не нравится). Настолько сильно она меня добила, что уже где-то как полгода у меня ужасное состояние. Я часто задумываюсь о том, чтобы уйти из жизни (хочу жить, но мне кажется, что это единственный выход), очень часто плачу без причин (в тайне от мамы, так как если это делаю при ней, то она кричит на меня за то, что я плачу), периодически по утрам не могу себя заставить встать с кровати и моё утро начинается со слёз. Мне это очень сильно надоело. Мы с парнем хотим съехаться. Я ещё учусь в университете, поэтому, могу работать только на каникулах. Он уже закончил университет. Пыталась маме объяснить, что я хочу переехать к парню. На что она начала унижать меня, кричать, говорить, что я себя не уважаю, что раньше окончания университета меня не отпустит. Дело ещё в том, что я учусь на врача и могу на интернатуре не заработать (то есть, до 26 лет быть без денег). Она говорит, что это унижение и что я потом буду отрабатывать в постели. Я лично не понимаю, в чём проблема. Парень сам говорит, что хочет, чтобы я спокойно выучилась и ему будет только в удовольствие меня обеспечивать. Меня ещё и это добивает и часто плачу из-за этого. Я уже и не помню, когда я последний раз хотела жить и получала удовольствие от жизни. Вообще не понимаю, что мне делать. Может мне уже к психиатру нужно обратиться? Потому, что у меня уже нет сил. Понимаю, что умирать - плохой вариант, но понимаю, что если что-то пойдёт не так, то могу это сделать, к сожалению
Liked: 1 from 1
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?