Не відчуваю радості

Вітаю ( зараз 2.45 , я в декреті, і зранку мене чекає все ж те, що і вчора, в завтра таке. Я втомилася, втомилася від всього одинакового. Маю донечку 2.6 яка має складний характер, яка не спить в день, і лягає пізно. Ось пишу, тривога звучить, чоловік захворів, і відчуваю, що я захворію.. Бо ломить все тіло. Поруч спить дитина, а в іншій кімнаті чоловік, спить а може і ні. Ми з ним мало спілкуємось. Йому зі мною не цікаво. Приходячи додому він бачить, лише вічно невдоволену втомлену маму. П'ю ліки від депресії, було краще , зараз вже не допомагає ( так ліки я сама собі виписала). В мене є квартира, машина ітд які подарували батьки, батьки дуже допомагають, і чоловік заробляє так, щоб нам хватало якось прожити. Я підробляю онлайн. Але я вночі не можу заснути за потоку думок, я зриваюся на дитину, бо вона постійно хоче уваги, я відчуваю вже з самого ранку втому, не фізичну а морально. Я хочу побути вдома одна, щоб мене ніхто не займав. Я розумію, що в житті в менн все нормально, дитина є, як би до чоловіка найти підхід було б теж ок. Але я не хочу, я нічого не хочу. Я хочу лежати, і щоб мене не займав ніхто. Ще росте вага, мене це дуже засмучує, бо тримаю дієту, і хотілося б випити того пива вечером з рибою, але стримуюсь щоб не набрати більше. Я розумію життя в мене нормальне, і мені потрібно лише змінити ставлення. Як мені вийти з цього стану, адже все що мене радує, воно діє не довго. ( дитину в садок поки не ввідаємо, побути немає кому, чоловік з дитиною без мене не гуляє, в подружки теж дитина тому немає коли їй, з ким подобається спілкуватися вони працюють або немає часу) поїхати кудись без дитини не можу. В мене кожен день одинковий, я рано чекаю ночі, а в ночі ранку. Дякую