Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 4 hours тому: «Ваш стан зрозумілий. Коли кохана людина каже, що хоче розлучитися, здається, що земля йде з-під ніг. І першим часто стає бажання щось терміново виправити: довести своє кохання, бл»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 13 hours тому: «Дякую Вам за щиру відповідь. Як на мене, врна показала, що Ви здатні до глибоко аналізу та рефлексії, що, насправді, говорить про Вас, як про глибоко відчуваючи та думаючу людину.»
Анна Автонділова
Анна Автонділова 19 hours тому: «Вітаю! Мені здається, зараз ви переживаєте не лише втрату роботи, а й завершення важливих для вас стосунків. З ваших доповнень складається враження, що вам було важливо почути від »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nik948 Age: 15

Почуваюся самозванкою

Я щиро намагаюся бути доброю і дружелюбною. Які б несуразні думки часто не залазили в голову про людину, однаково поводжуся милостиво із нею. Усміхаюся, тримаю мирний тон.
У школі на відмінному рахунку у вчителів. Розумна, ввічлива, сором\'язлива. Добра.
Вдома дехто інакший. Через специфіку моєї родини, а саме любов до зневаги і насильства, поводжу себе кардинально антонімічно. Бо вже доводиться. Повністю приймаю те, що груба, презирлива, агресивна і далі по списку улесливих словечок. Однак стверджую, що повністю заслужено.
Проте дисонанс із самою собою і дискомфорт, який я відчуваю завдяки собі ж, спричинений не разючою різницею в презентованій особистості в соціумі та за зачиненими дверима. Мене це ніяк не бентежить. Бентежить..ні, лякає і змушує скиглити від безсилля моє нутро, як би пафосно, можливо, не звучало.
Я чую свої думки, я знаю про свої бажання. Я ознайомлена і є прямим співучасником та провокатором вчинків, котрі втілюю. А ними я не пишаюся. Одна моя половинка переконана, що обожнює звірят і відчуває непідробну ненависть до живодерів, але інша рушає нівичити їхні мертві тіла. Одна половинка жахається, інша насолоджується.
Одна співчуває смертям невинних людей, а протилежна за серце хапається від захвату. Любується чужими муками, неначе натюрмортом.
Я люблю матір, але в той же час занадто часто її ненавиджу. І занадто неправильно ця ненависть переходить до фантазій не найпочеснішого характеру.
Я не можу сприймати похвалу, не можу повірити, що колись мене полюблять відкриту повністю. Досягаю успіхів, а допустити всю радість цього до серця не виходить. Я неначе самозванка, яка просто грає роль доброї і милої дівчинки. Неначе все мною сказане, окрім збоченого,- брехня.
Не можу себе сприймати. Не можу уживатися із собою далі. Що робити? Якось потрібно себе змінити? Я знаю, але є те, чого так просто не віднімеш. Зовсім розгубилася.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?