Live:
Марта Калина
Марта Калина 7 hours тому: «Добрий день! Рішення про корекцію статі має приймати сама людина, яка досягла 25 років та має відповідні медичні показання. Бажання змінити свою зовнішність та тіло раніше, щоб від»
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 9 hours тому: «Доброго дня. З вашого невеличкого листа добре зрозуміло ваш стан- вам дуже погано. Ви потребуєте підтримки? Співчуття? Розуміння? Я думаю, ви б змогли тут це отримати, якби нада»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 10 hours тому: «Вітаю! цитата: «таке відчуття що я для нього пусте місце після 16 років подружнього життя,» Співчуваю Вам. Схоже, щ Ви дуже разчаровані тим, як до Вас ставиться чоловік. До всьог»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Натали64 Age: 47

Просьба о психологической помощи в кризисной ситуации

После гибели внучки (выпала из окна с 15 этажа,18.07.2010г.) немогу зацепиться за жизнь,ничего не волнует,совершенное безразличие,для домашних делаю вид что справилась с этим горем,но в нутри-пустота и полное равнодушее...нет желания жить,мыслей о суициде уже нет,подло по отношению к своей семье....
В гибели моего Солнышка виновата моя дочь,проспала ребенка,через три месяца после гибели доча забеременела и на годовщину ждет прибавления,а я не могу принять ни ее беременность ни ее будущих детей. Понимаю что это не правильно,но не могу и не хочу....Помогите мне советом и подскажите куда можно обратиться с моей проблемой..
Семья у меня не богатая и платить по 300грн за консульт.я не могу...
А в двух словах не расскажешь о проблеме,о горе,о том что мучает...
Чувстве вины перед внучкой,почти ненависти к дочери о равнодушии и одиночестве в горе...Наверное мне просто необходимо просто кому то выговорится честно и откровенно,но к сожалению нескем,муж старается о трагедии не говорить,для него самое главное что бы я не плакала в его присутствии,что бы не надо было никак реагировать на мои слезы...Внешне у нас благополучная семья но я не чувствую себя защещенной,утешеной ...мне очень хочется говорить про свое Солнышко,но нет того кто готов выслушивать меня,вытирать мои слезы,мой удел рыдать в одиночестве когда никого нет рядом...Я всегда была сильная волевая и самостоятельная,а тут сломалась...Понимаю что так жить нельзя,а желания жить нет...каждый день прошу Бога забрать меня,чтобы встретиться со своей Лясенькой,но даже этого нет....сразу говорю что разговоры о Боге неуместны,сейчас они вызывают у меня только чувства агрессии...
Извините за сумбур,просто не знаю как правильно сформулировать свою проблему.Если мне кто то ответит буду очень благодарна.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?