Live:
question author 1 hour тому: «Реакція на відповідь № 391583 для Людмила Петровна Колесник Я щиро вдячна за кожну відповідь фахівців, але Ваша мене заділа... Я напевно тепер ро»
Віталія Юріївна Мельник
Віталія Юріївна Мельник 1 hour тому: «Добрий день. Що для вас є правильне русло? Що сталося минулого тижня, що ви захотіли бути з цим чоловіком? Взагалі, мені не зрозумілий тиск чоловіка на вас і його ініціатива.»
Нора Маркман
Нора Маркман 2 hours тому: «Вітаю! Це справді непроста ситуація. Проте, ви вказали в вашому пості що вам не підходить роль коханки і що він не піде зі своєї родини (це, насправді, було б ще тим випробуванням,»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: slv Age: 20

Как вести себя естественно?

Здравствуйте. Дело в том, что недавно я пришла к выводу, что я никак не могу раскрыться и вести себя в обществе так, какой я есть на самом деле. Дома я абсолютно спокойно могу высказывать своё мнение, шутить и т. д. Но, когда появляюсь в коллективе, это абсолютно другой человек: я как серая мышка, которая ведет себя неуверенно. Дома я могу свободно веселиться, а в коллективе даже расслабиться не могу… При чём в любом. Я с детства эмоциональный человек и, когда пытаюсь пошутить или высказать мнение о чём то, то как бы разыгрываю мини-сценку: иногда даже руками размахиваю. Но дело в том, что я боюсь так вести себя на людях. Мама говорит, что это их испугает и что эмоции свои надо сдерживать.
Я сейчас пытаюсь привести в порядок свою самооценку, которая у меня занижена еще со школы: там не очень хорошо отнеслись к моему росту. Но дело в том что плюс к этому мои увлечения не позволяют мне общаться со сверстниками. Они еще и не понимают, как я эмоционально могу относиться к некоторым вещам, которые меня так волнуют. Поэтому приходиться скрывать все свои увлечения, эмоции. Я боюсь раскрыться: подумают люди, что я психопатка. Да и не женственно это как то выглядит. При всём этом я пыталась найти единомышленников. Но никак не выходит. Люди, наверное, думают, что я с ними не хочу общаться. Я от них часто отдаляюсь, чтоб побыть наедине с собой и своими увлечениями. Например, когда я среди своих одногрупниц пыталась высказать своё мнение по поводу политической ситуации, они только посмеялись, что меня это волнует. Есть, правда, родственники, которые могут со мной разделить часть увлечений. Бабушка, например: я с детства с ней всегда общаюсь. Но ведь что делать с остальным обществом, если его разговоры не часто меня интересуют (когда оно говорит о чистейшей бытовухе), а мои не интересуют их? Да ладно разговоры! Я даже расслабиться в коллективе спокойно не могу!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?