Фізично мені 22, моїй душі - 16, а почуваюсь на 60.

Доброго вечора дорогі психологи!
Ви завжди мене наштовхували на відповіді до моїх питань, тому і звертаюсь до вас знову. Переїхала до Києва, знайшла добреоплачувану роботу(я викладач, стаж роботи 5 років),попрацювала 4 місяці в графіку 14 годин вдень у півпідвальному приміщенні без вікон і не помітила, як погрузла в страшній депресії.Звільнилась.4 наступних місяці не виходила з дому.Знайомих тут дуже мало.Зараз я у пошуку нової роботи, взяла себе у руки.Я невелика ростом,виглядаю не на свій вік,мене часто не відрізниш від 16-річної дівчинки,хоча серйозності в мене на всі 60!Мій новий роботодавець боїться мені давати групи шкільного віку,бо думає,що я не справлюсь,оскільки мій вигляд зовнішній не дуже переконливий і від мене не несе "стервозністю".Покищо працюю з маленькими дітьми,але на уроці сидить директор і постійно кричить на них,що мене просто виводить з себе,бо я почуваюсь так,немов я також учениця,на яку кричать.Я втомилась від методик,які мені в кожній новій школі хочуть насадити,я звикла працювати у своєму темпі і своїми методами-я не виправляю криком помилки дітей,коли вони ще навіть не набрали повітря,щоб зробити ту помилку,я не кричу на них,бо вони дивляться на лампу,коли я пояснюю,бо я бачила,що діти можуть таким чином сприймати-я сама така!І я не клею на учнів "ЯРЛИКИ"-"тупий,імбіцил,мегафлєгма,ідіот..."я просто їх люблю і даю їм час і шанс!Але роботодавці цього не сприймають і не приймають-я для них всього лиш недосвідчена дівчинка після університету,яка не знає життя.Боротись з цим я не хочу і доказувати я не маю сил.Як поводити себе так, щоб мій досвід було чути ЗА КІЛОМЕТР?!В одному місці я-прекрасний проф своєї справи,а в іншому-мене бачать,як дитину.Часто думаю взагалі змінити проф і піти на кастинг ведучих на якийсь канал,але страшенно боюсь..всього..навіть спроби.Починаю думати,якщо у мене так не виходить у викладанні-може це не справа мого життя?А що тоді?Як зрозуміти і відчути свою сферу?Як подорослішати?Чи як виглядати хоча б на свій вік?І кому це потрібно?Фізично мені 22, душі-16,а почуваюсь на 60 і в замкнутому колі-пошук роботи,спроба,пошук своєї сфери,втома,розчарування,період погруженості і замкнутості, і знову пошук.Як розірвати це коло?Сердечне дякую наперед!