Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 47 minutes тому: «Соціальна тривожність – це досить поширена проблема у світі. Ваш стан зрозумілий. Нові сусіди, відсутність особистого простору – все це викликає напругу. Поставте собі питання: »
Віталія Юріївна Мельник
Віталія Юріївна Мельник 1 hour тому: «Добрий вечір. Ви описуєте на форумі історію ваших відносин, довжиною в кілька десятків років. Скажіть, будь ласка, на яку допомогу ви очікуєте від психологів сайту?»
Віталія Юріївна Мельник
Віталія Юріївна Мельник 1 hour тому: «Добрий день. Мені шкода, що ви в такій ситуації. "Что делать дальше"-Зверніться за допомогою до психіатра та почніть роботу з психотерапевтом.»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ольга Age: 24

Нужна помощь

Здравствуйте! У меня полгода назад умер отец. Первые месяц-полтора рядом со мной была только мама и мой гражданский муж. С потерей отца я потеряла и работу, т.к. работала у него с окончания школы, училась в Томске заочно. Все друзья остались там. Поддержку получать было неоткуда. Да я и не просила особо. Не привыкла к этому. Старалась поддерживать маму как могла, самой очень тяжело было. Срывы, депрессии, нежелание жить. У мужа на работе были проблемы и ему самому требовалась поддержка, которую я дать не могла. Он очень много времени там проводил, все оставшееся - со мной. Потом я вышла на работу в фирму брата. С братом у нас никогда хороших близких отношений не было. Он человек очень жесткий. К тому времени на фоне моего никакого состояния конфликты обострились с мужем (с моей стороны была агрессия) и мы разругались. Он стал жить отдельно у родителей. Мы не вместе уже 4 месяца. Очень редко общаемся только в интернете. Я думала, что восстановлюсь самостоятельно, но у меня не получается никак. Я не могу набраться сил что-то изменить в своей жизни. Мне до сих пор требуется поддержка, а у кого ее получить - я не знаю. Мама мне ее оказать не может. Когда я о ней прошу, она мне говорит: "всем всегда кажется, что у них все хуже остальных". ОБщения в городе у меня практически нет. Да и по работе я не успеваю это делать. На работе только мужчины, и ко мне относятся просто как к работнику. Собраться с силами у меня не получается. Хватает максимум на неделю. Потом я срываюсь. С мужем пробовала говорить, но он для себя сделал вывод, что он не готов к семье, раз не смог тогда меня поддержать и занят карьерой и своей жизнью. Но вещи свои не забирает и мои не отдает, хоть я просила. Новую жизнь начать у меня не получается. Я в каком-то зависшем состоянии. Мне ничего не хочется, я заставляю себя ходить на работу, хоть мне там не нравится, что-то сходить купить для себя - для меня это целая проблема. Немного отдыхаю только на даче по выходным, физическим трудом. Какой-то период возобновила практики йоги (я всегда ею занималась), было достаточно хорошо и стабильно, позитивные мысли, хороший настрой, но т.к. изменения не происходили в отношениях с любимым, я опять скатывалась в негатив. Сейчас я уже просто не верю, что что-то может измениться и будет хорошо. Отпустить его у меня не получается. Я не готова к новым отношениям вообще. Мы с ним были 4 года. Но и самостоятельно взять себя в руки уже тоже не могу. Помогите пожалуйста.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?