Не розумію його.

Добрий день!
Це мої перші серйозні відносини. Ми знайомі близько 7 місяція, з них кількість зустрічей можна порахувати по кількості тижнів. Він трошки старший за мене, на сім років, хоча це абсолютно не проблема. Мені з ним комфортно, затишно, цікаво, він багато говорить, а я дуже люблю слухати.Він непроста людина, не кожен зможе знайти з ним спільну мову, це факт. Знаю, що два роки він не розмовляв зі своєю мамою, його батьки розлучені. До того ж я знаю, що його коло спілкування різне, багато хто « на жаргоні» розмовляє. Ми рідко бачимось, я це списую на роботу, він часто буває за кордоном і я не знаю коли він їде , коли приїждає, тому намагаюсь не нагружати, ані дзвінками, ані смс, хоча дуже переживаю кожен раз. Я вже втомилась від такого, бо від нього тиждень може бути ні слуху, ні духу. Я і ображалась, і злилась, і намагалась говорити на цю тему. На питання якось « невже шкода витратити 3 грн на смс?» отримала «я не звик звітувати, буду це робити коли ми будемо жити разом». Житло окрема тема, в нього не можна( мама поставила таку умову), в мене вдома немає можливості, а знімати квартиру, даремна трата грошей, на його думку( хоча він не бідна людина). Він мені не байдужа людина. Але ж так не можна, бачитись раз в тиждень або раз на два тижні, розмовляти по телефону також два ризи на тиждень, яке майбутнє може бути, хоча знаю, що він мріє про сім»ю. Спочатку я думала, що він одружений, але ні.
Інколи може написати «хочу просинатися біля тебе» або тиждень назад захворів по причині, що засинає сам(так сказав). Я знаю, що він і сам втомився від такої роботи, він мені про це говорив. Можливо, я перебільшую свою проблему, можливо, це не проблема, але щось точно не так. Як я маю себе поводити? Я не хочу перетворюватись на сварливу, стервозну «тьотку», бо не така по суті.Просто мені треба більше спілкування. Підкажіть як бути!!!