Live:
Анна Ланина
Анна Ланина 5 minutes тому: «Вітаю Вас Запрошую до себе в терапію🫂 Я розумію,що треба зрозуміти себе та кохану дівчину, спробувати вирішити для себе як "Я" хочу і можу жити далі»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 7 minutes тому: «Кожна людина має свою історію життя. Те, що у Вашої дівчини був хтось до Вас, ніяк не робить її прокаженою. Це її минуле, те, що вже скінчилося і залишилося позаду. Ви її справжн»
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 6 hours тому: «Доброго дня. Якось сумно читати ваш лист- такі взаємні сильні почуття, кохання й водночас такі страждання. Думаю, це дійсно дуже важко обирати між своїми переконаннями й почуттями»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Evolet Age: 21

Мне кажется, я не умею любить. Или даже не так - я ее не принимаю. Как быть? Это тяжело для меня, ведь я, как и другие, хочу любить.

Здравствуйте)
Нет, не подумайте, пожалуйста, что я полностью безнадежна. Я люблю своих родителей, свою семью, друзей, но не могу влюбиться в парня/мужчину. Иногда кажется, что для меня это невозможно. Мне 21, обычной внешности девушка, для которой даже маленькое чувство влюбленности не живет дольше нескольких дней, а отношения не длятся дольше месяца (если это вообще можно так назвать). Из-за этого мне тяжело, ведь я тоже хочу любить, отдавать другому человеку себя, хочу чувствовать счастье. Быть может я просто начиталась книг и все идеализирую)) Но все же.
Да, я тяжело схожусь с людьми и необходимо не мало времени, чтобы начать кому-то открываться. Я как улитка, которая пытается догнать тех, кто уже давно на финише.
Меня угнетает чувство некой разделенности меня: та, которая любит (или пытается) и та, которая будто уговаривает никому не верить, будто душит все изнутри, не верит. Не знаю как это описать. Слишком много всего.
Меня с детства приучили к ответственности за себя, к самостоятельности - нет привычки полагаться на кого-то. Я довольно стеснительный человек, а меня воспринимают как тщеславную и слишком гордую особу. Все только и говорят мне - ты не боишься того и этого, ты сильная, строгая, настойчивая, а я просто улыбаюсь в ответ (уже привычка - постоянно всем улыбаться, быть эдаким смешариком, быть всегда на позитиве). Но ведь это не так. Мне тоже страшно, но после походов по онкодиспансерах (доброкачественная опухоль, которую необходимо наблюдать) и других врачах как-то страх перед обыденным притупился, обмелел...
Наверное, я заложница собственных страхов?

Студентка-технарь, постоянно в мужском коллективе - дружит со всеми, но никому "не разрешает" себя любить))
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.