Привіт

Добрий вечір!Я Іван!У мене проблема!В своі 25 я одинокий,простий хлопець,мав відносини 2 роки тому,дівчина зрадила відтоді серйозноно нічого не було)Я зі ці роки уже звик бути олин)Можна сказати змирився що буду самотнім)Але 3 місяці тому все змінилось,живу в селі!Одного дня поіхав в місто,вирішивши своі проблеми повертався додому,і підібрав дівчину і сосідньоі вулиці,милу квітку,вона комунікативна,весела!За вдяки ій сірий день став світлим і інтересним!Вона говорила всю дорогу,розказувала різні дрібнички,які я слухав наче приворожений)А коли доіхали до дому і вона вийла з машини стало знову сумно)Сонця знов нестало(Пройшов тиждень я продовжував жити своіми буднями,і вечером пішов з другом на пиво)Ми сиділи розмовляли,зайшла вона проходила біля нас привіталась)і вийшла)Ми розійшлись по домам а наступного дня пришло повідомленя і напис привіт.І почалось,я переписувався з нею цілими днями,а вечором ми ходили гуляти,на вихідні на шашлик!А одного дня зрозумів що житя без неі ніяке!І що жити без неі неможу)Здавалось в чому проблема?Різниця в роках ій всього 15,а мені 25.Тай іі батьки не дуже раді такій дружбі!Постійно думаю про неі,щоб трохи забутись поіхав на заробітки,та вона стала писати ще частіше,і дзвонити,на дзвінки не відповідаю)Тільки переписуюсь,а. в неділю трохи випив і подумав що я пликаю марні надіі,викинув сім карту в озеро,і купив нову)Не дзвонив до неі 2 дня,я коли зайшов на іі сторінку в соц мережі побачив статус ,Життя минае,а любов ні, так навіщо жити без любові?Цей статус налякав мене до смерті,незнаю чого!І знову написав,а вона як завжди весела,))Я й передихнув)Питала де пропав,чого не писав,і коли повернусь!Пише що ій подобаються такі як я,і що вона однолюб,і що вік не мае значення,що хоче багато дітей,хоче побачити киів,мені здаеться що я з кожним іі словечком закохуюсь з новою силою