Live:
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 25 minutes тому: «Вітаю. Ситуація дійсно дуже складна і емоційно важка для всіх. Ви не зобов'язані рятувати її або приймати рішення за її сім'ю. Відповідальність за її шлюб та її життя лежить тіл»
question author 4 hours тому: «Реакція на відповідь № 392139 для Віталій Вікторович Бондарчук Щиро дякую вам за відповідь і за увагу до мене.»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 5 hours тому: «Вітаю. Тут справді багато всього наклалося: втрати, рання відповідальність, страх покинутості, складні стосунки й дуже багато дорослих рішень у 18 років. Це може бути частиною криз»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: jwood Age: 21

очень быстро начинают все злить

Здравствуйте, с подросткового возраста очень быстро устаю от человеческого общества.
Много работала раньше с людьми(продажи), улыбалась, была позитивной, но приходя домой могла плакать или злится забившись калачиком где-то, в детстве по словам мамы тоже особо не с кем не дружила, но налаживать контакт умею.
Сейчас живу с женихом в другой стране, он уговорил меня уйти с работы и мне стало легче, я общаюсь в основном с ним, крайне редко выхожу с друзьями/подругами. Когда мы ходим в организацию где много людей, я спокойно и весьма улыбчиво со всеми общаюсь.Но максимум сколько я могу выдержать общение это часов 6 с кем-то. Потом меня начинает злить,раздражать человек и снова я смогу общаться с ним не раньше чем через пару недель. С нами жил одно время наш близкий друг, я к нему очень хорошо отношусь, но спустя дня 3 начала тихо ненавидеть(образно), меня раздражало его присутствие, что он здесь, как только он уехал всё прошоо и мы нормально созваниваемся и изредка видимся не потеряв позитива в общении.
Если же я вынужденна долгое время с кем-то общаться(включая иногда приезжающий на неделю родителей, или наши поездки к ним) меня начинает всё злить, невыносимо,но я понимаю,ч то причин нет и сдерживаюсь.
Итог всегда один, истерика, слёзы, я забираюсь в укромное место и прячусь от всех, либо ухожу из дома и сижу где-нибудь в одиночестве. На душе отвратительно, мы дома назвали это \"соц.отпуск\" в среднем это длиться от недели до 2 месяцев,не с кем не общаюсь, все злят и всё валится из рук. Любая мелочь сводит с ума и доводит до слёз. С МЧ таких проблем не испытываю.Он относится с пониманием.
Думала раньше, что это подростковое, но выяснила что и в детстве так было, да и сейчас я уже не совсем подросток. Не знаю что делать, устаю от этого и семью выматываю. Что можно сделать?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.