Live:
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 5 minutes тому: «Щодо незапланованої вагітності - у Бога свої плани. Розумію, якщо важко прийняти рішення самостійно - намагаєшься поділити відповідальність. Поки що це виходить не на користь ваш»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 32 minutes тому: «Понимаю вас. Как мама вы ищете лучшего для сына. К сожалению, нет уверенности в том, что с женой он обретёт смысл жизни, многие женатые люди тоже так говорят о жизни. И если он сам»
question author 4 hours тому: «Реакція на відповідь № 392131 для Ирина Константиновна Зубиашвили А что это за правила?»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: kseniya Age: 24

Проблемц с родителями

Мне 24. Замужем. Живу в другом городе, далеко от родителей. Всегда вроде бы нормально общаемся, но иногда как прорывает... в детстве меня много обижали, били за оценки, кричали даже матом, сильно били. При этом материально обеспечивали хорошо. И сейчас помагают деньгами. Но детские обид никуда не прошли. Хотя сейчас вижу как трепетно родители ко мне относятся, но стоит им что то не так сказать или не с той интонацией я завожусь и начинаю себя защищать, орать на них сильно. Сегодня поругались по телефону, не понравилось как мама мне задала вопрос, начала кричать на нее, она в ответ что мне только финансы их нужны, а так просто нормально не общаюсь. И тут меня понесло, я начала ее матюкать, кричать, у меня была истерика, сказала ей что больше ее нет для меня и пусть она жрет свои деньги. Заблокировала в телефоне, она позже пыталась дозвониться. Но я не хочу общаться. Я просто не позволю больше себя обижать, все детские обиды живут во мне, мне тогда делали очень больно, мне жаль себя ту маленькую девочку. Я обматюкала сегодня мать, но сколько в детстве матюкали меня, они сами это начали, теперь получают то что заслужили. Я не могу их простить, порой ненавижу их. При этом отношения всегда были доверетильные, в университете я всем с ними делилась и после тоже. Но иногда я начинаю вспоминать свое детство и ненавижу их. А стоит им сейчас хоть криво посмотреть на меня, мне кажется я пойду в рукопашный. Я не знаю как с этим жить, я не могу их просить. Мне сделали так больно, меня так обижали. Помню даже в наказание заставляли собирать вещи и выходить в подъезд и кричали что отправят в интернат. Но как можно так поступать с маленьким человечком? Иногда я думаю, что просто обязана отомстить им за все, отыграться на них в старости, когда они будут беспомощны как и я. Как мне быть, я не могу их простить.помогите..
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.