Нервозність, страх

Доброго дня. У мене така проблема: я перестала радіти життю, постійно переживаю за дитину, дуже її люблю, але коли вона починає істерити (їй 2р.і2м.)добиватись того чого хоче криком,хоча говорить вже досить гарно і її все можна зрозуміти що дати, то я зриваюсь і можу її не сильно, але вдарити. Вона погано їсть(приходиться годувати до 1-2годин,щоб щось зїла),відповідно має запори до 4 днів,від чого я переживаю і починаю нервуватись. Ми здали аналізи (трошки погано травить шлунок,але нічого страшного не знайшли).Не знаю як себе заспокоїти, чим зайняти щоб трохи переключитись з дитини.Рідні кажуть що я останні пів року стала дуже дратівлива,неспокійна, завжди щось не так...правда на це все ще сприяє чоловіка бабця (80років), яка постійно щось тій дитині находить що не так..то вона захуда і неросте (зараз має 11 кг 200г і 86 см),то погано ходить і т.д. Крім такого дочка боїться купатися (хоча любила,потім страх вже раз переборола,каже що вода гаряча,зі мною купається,а сама сісти у ванну боїться),не хоче сідати роздягнена (без памперса і кологот)на горшок,хоча всіх садить і розуміє що від неї хочуть, сяде одягнена щоб їй поплескали і встає..не знаю як то буде її в садок давати..через її істерики боюсь робити прививки,бо ще не робили,щоб їй гірше не стало..У свекрухи в гостях мені спокійно, хоча мала там бігає з своїми братами 6 і 2роки,може десь впасти так само як у цій хаті, де ми живемо(але тут я переживаю, а там ні),я не сварюсь і не дратуюсь як тут де живу і у дома в мами..
Порадьте, будь-ласка,як себе заспокоїти і радіти життю?До весілля і народження я була якась спокійніша.Хоча дитину ми чекали і планували (все було спокійно пів року після весілля завагітніла).Перше писала вірші, викладачі казали що хороші.Живемо вже роки в шлюбі і 5 як зустрілись.Не хочу щоб страждали мої рідні через мене.
Наперед щиро дякую.