що зі мною не так?

Із самого дитинства у мене були непорозуміння з мамою. Я не могла з нею відкрито поговорити на якусь тему. Мама дуже хотіла щоб я вчилась в медичному ВУЗі, я не горіла бажанням, я хотіла зовсім іншу професію, але мама цього не сприймала. Вона переконала мене йти вчитись на стоматолога, на 3-му курсі я зрозуміла що то не моє. Але думала, що як почну працювати то мені ця спеціальність сподобається, а в мене навпаки виник суцільний негатив до цієї діяльності, ну не люблю комусь щось робити, поговорити з людиною, так, а робити... Я працювала трохи, але в мене склався негативний досвід, тому закинула.
Я заміжня, в мене двоє прекрасних діточок. З чоловіком теж відносини не легкі, він працює, а я сиджу вдома. Я просто не знаю з чого мені починати і дуже хочу знайти якусь роботу, яка мені була б до душі, щоб сильно не залежати від чоловіка. Чоловік каже щоб я сиділа вдома, але діти підростуть, тому не добре буде все життя сидіти вдома. Я вважаю що жінка повинна хоч трохи працювати щоб бути серед людей, мати якусь копійку на свої потреби. З часом чоловіку набридне що я сиджу вдома, і почнуться сварки. Він потім буде кожну копійку рахувати.
Мені вже і так чоловік стільки всього наговорив, що я ще нічого не досягнула, що в мене нічого не виходить, що я все роблю не так. Він мені не допомагає з дітьми, тільки із старшою дитиною може десь поїхати чи погуляти. Коли він приходить з роботи в нас навіть немає про що поговорити, мовчимо, перекинемось самими важливими фразами і все.
Подорожувати не люблю, воно мене дуже вимучує. Я люблю тільки в межах міста десь погуляти.
В мене останнім часом якась апатія до всього. Хочу змінитись.