Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 28 minutes тому: «Вам потрібно розібратися із самим собою. Що Ви дійсно хочете? Як Ви бачите своє життя? Для цього Ви можете просто уявити 2 ситуації. Перша ситуація. Ви відмовляєтесь від коханої»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 1 hour тому: «Вітаю. Ситуація дійсно дуже складна і емоційно важка для всіх. Ви не зобов'язані рятувати її або приймати рішення за її сім'ю. Відповідальність за її шлюб та її життя лежить тіл»
question author 5 hours тому: «Реакція на відповідь № 392139 для Віталій Вікторович Бондарчук Щиро дякую вам за відповідь і за увагу до мене.»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Dasha Age: 31

Проблемы ребёнка в школе

Моя дочь пошла в 1 класс. Так случилось, что она не пошла в школу со своими друзьями из детского сада. В классе она никого из детей не знает. Сдружиться с детьми не получается. Она стесняется очень в новом коллективе. Говорит ей хорошо одной, что она не хочет ни с кем из класса дружить. Хотя на самом деле она общительная, в садике дружила со всеми, проявляла лидерство, проблем с коммуникацией раньше не было. А тут явно проблемы. Девочек в классе намного меньше чем мальчиков, поэтому и выбор подруг маленький. Игрушки брать в школу отказывается, говорит, что все хотят ими играть, а если кому не хватает, обижаются на неё. Естественно и в школу она идёт подавленная, без настроения. С учителем я разговаривала, но там толку мало. Эмоциональное состояние детей её не очень волнует. В итоге каждое утро я отвожу её в школу, а потом сама целый день не могу успокоиться. При ней не показываю своё переживание, но переживаю очень. Не могу сосредоточиться на делах, вспоминая с каким настроением она пошла. Стараюсь её подбадривать, рассказывать истории своей школьной жизни. Оставляю на продленку, чтоб больше времени у неё было для общения с детьми, отдала на школьные кружки. Толку ноль(( Она меня часто спрашивает, почему все её друзья пошли в другую школу, а она нет. Я ругаю себя. Мне хочется плакать от всего этого, не могу видеть как мой ребёнок, общительный, жизнерадостный, который в сад бежал и уходить от туда не хотел, теперь вечно подавлен и расстроен. Я в растерянности. Думаю может надо перевести в другую школу? Но как объяснить это ей? Это тоже стресс, уход от проблем. Родные меня не поддерживают, мама и муж считают, что я слишком переживательная и ребёнок справится, мол в жизни и хуже бывает. Но я уже не знаю справлюсь ли я!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.