Хлопець емоційно залежний від стосунків

Доброго дня, шановне товариство! Маю певні сумніви, тож прошу в Вас поради. Ми зустрічаємось з хлопцем ось уже рік і він запропонував одружитися. Все було б нічого, але я помічаю, що він настільки до мене прив'язаний, що все це може бути просто станом афекту від любовної залежності. Здається, він не може прожити без мене ні дня (ми бачимося майже кожен день, часто - ледь не по 8 годин на добу, але, за його словами, йому цього не достатньо). Коли я через різні обставини змушена відмінити зустріч, або ж піти швидше він, хоч і не ображається прямо, влаштовує ледь не дитячий саботаж - може спеціально повільно вдягатися, затягувати з транспортом, тиснути на жалість, мовляв, тепер я цілий день ходитиму без настрою. Складається враження, що час без мене - це втрачений час. Але в мене є теж і друзі, і батьки, і робота з навчанням, і, зрештою, час для усамітнення якогось. В нього є і хобі, і робота, але мене не покидає відчуття, що саме я - центр його всесвіту і це мене лякає. Я говорила з ним, що одруження - відповідальний крок і робити його в стані ейфорії не варто, тим більше, що складається враження, що він це робить лише через те, щоб легально жити разом (він має досить консервативне виховання). Можливо це лише мої ілюзії, але мені здається, що він - вимушений переселенець, в чужому для нього місці, без дому і друзів, знайшов в мені берег, вчепився мертвою хваткою і просто боїться втратити ту душевну рівновагу, яку здобув. Але ж це не любов - це виживання і пошук втраченої зони комфорту. Я боюся приймати його пропозицію, хоч і бачу з ним своє майбутнє, бо маю відчуття, що це говорить його травма, а не він. Коли я з ним про це говорю, він ображається і звинувачує мене в тому, що я в ньому сумніваюся. Я просто не можу зрозуміти, як можна аж настільки бути до когось прив'язаним, бо в мене такого нікого не було. Мої страхи можуть бути реальними? Чи я просто боюся відповідальності зо когось ще окрім себе? Я завжди була одиночкою і серед моїх друзів це було нормально - бути разом, але, разом з тим, кожен сам за себе. Можливо я просто не вмію розвивати якісь глибші стосунки?