Егоистична повединка

Минулого року познайомилась з хлопцем. Що захищав Украину та и нас всих . Довгий час був в самому пекли вийни. Спочатку це спилкування було виртуальним. На тому етапи мени все подобалось, и переписка и його зовнишнисть на фото. Та зустрившись в живу, я зрозумила що це не той формат що шукаю в чоловиках, крим поваги и шани до нього я зрозумила що ничого бильше не видчую. Було ясне и читке усвидомлення, що це не моя людина. Наше спилкування припинилось за моим бажанням. Пройшов майже рик, и соьгодни я прочитала статтю в газати про нього( при чому минулоричну) Ну там розповидають про нього як про героя, а в кинци Хлопець говорить що жив на вийни надиэю на зустрич з своэю дивчиною, завжди в бою мав ии фотографию з собою, просить дати йому 2-й шанс, так як вони розийшлись.
Мои видчуття зараз. -Я хочу написати йому, видновити спилкування, почати стосунки. Головою усвидомлюю що ставлення до нього як до чоловика не зминолось, вин те той.... а в середини буря емоций....я поривнюю ии з собою, здаэться мени щось , комусь хочеться доказати, щось зипсувати....в мене тривога. Я усвидомлюю що моя повединка страшенно егоистична , що це проблема в голови, адже цей стан в мене виникаэ постийно при подибний ситуации. Що це??