Живу з хлопцем, якого не люблю

Живу з хлопцем з яким зустрічаюся вже 5 років. Спільне проживання спровокував переїзд в іншу країну, тому разом легше і економніше. В іншому випадку я б на це не погодилась. (хоча досі не можу зрозуміти як і на це пішла). Саме з цього й почалися великі проблеми. І мій хлопець почав мене дуже дратувати, навіть коли я розумію, що безпідставно. Щодо почуттів, то в мене сильних ніколи до нього не було, прив'язаність лише. А він мене любить дуже, а я лише дозволяю. Справа в тому, що я нікого по справжньому не любила, лише симпатії, і то, на пальцях однієї руки можу перерахувати за все життя. Так ось, коли почали зустрічатися, то сподівалась, що почуття прокинуться, бо знаю, що так зразу не вмію. І дочекалася аж до 5 років. Зараз соромно зізнатися в цьому, бо знаю сама винна. Але і розумію, що життя одне, але і його страшенно не хочу ображати і робити боляче, бо він справді все для мене робить. Півроку тому я наважилась йому сказати, що не люблю і не хочу з ним бути. Але помирились тиждень після. Знову через мене, бо мені не вистачило сили волі відмовити ще раз і вчитися жити самій. Але найгірше, що якраз півроку тому я познайомилась з хлопцем, який мені симпатичний. (він не став причиною наших сварок з хлопцем, бо це було часто і давно до того). Він проявляв увагу до мене, а потім зникав. Зараз образився на мене, що я йому не пишу. Розумію, що це все свідчить про його байдужість до мене. Але останнім часом дуже часто ловлю себе на думці про нього. Мені дуже важко, щоб хтось сподобався, а якщо вже так сталося, то надовго.
Не знаю як правильно поступити з моїм хлопцем (бо він вже зробив пропозицію) : чи змириться-злюбиться, чи не мучити ні себе, ні його і набратися мужності відповідати за себе самій?
Дякую!