відчай

добрий день, мені 26, і я останні 6 років не розумію хто я. я вже звертався до психологів, психотерапевтів, але все безуспішно... кожен раз мене чомусь неправильно розуміють і мені стає лише гірше і я кожен раз іду із землеустрою більш заниженою самооцінкою. чому так я не знаю. кожен психолог намагається в мені побачити якісь свої проблеми, і заставити мене боротися з ними, але абсолютно не чує того що я кажу. так можливо я говорю і видаю багато інформації, але лише для того щоб максимально детально описати свою проблему і знайти правильне рішення. але з рештою мені здається що у більшості психологів мета лише знайти найпростіше пояснення і не заглиблюватися ні в шо, і переконати шо твоя проблема саме в тому, що вони хочуть тобі нав'язати. на мою думку на разі моя проблема переросла в катастрофічно занижену самооцінку і відчуття постійного неспокою, відчуття що життя проходить мимо мене і це жахливо, я бачу як рушаться всі мої мрії і від цього біжить холод по спині, від цього трусить, і я не драматизую, для мене це дійсно трагедія і я ворогу такого напевно не побажаю. це усе переростає в пчихосоматияні проблеми, я просто поволі гасну, я не знаю в кого я перетворюючи...я втрачую всі свої знання, вміння і навики на які поклав багато років. це все настільки нестерпно шо мене постійно переслідують думки про самогубство. в мене складається враження що світ не хочу мого існування, і саме тому кожен раз коли я звертаюся за допомогою, я відчуваю себе ще більше знеціненим. я не знаю що з цим робити, я не хочу падати ще нижче. краще вже дійсно померти, поки ще не пізно.... в мене вже нема сил кожен раз починати все заново, а потім падати ще нижче. є тут хтось хто може дійсно допомоги, зрозуміти, вислухати ? а не просто накричати і вилити негатив, і сказати яке я дно? мені того не треба, я і так знаю на якому я дні.
рівень моєї емпатія зашкалює!!! я відчуваю ВСЕ!!!
це висмоктуює з мене всі сили і я не знаю що з цим робити. я не кажу що емпатія це погано, але бути емоційним смітником для всіх підряд НЕСТЕРПНО!
Я знаю лише одне я краще помру ніж опущусь на ще більше дно, або зійду з розуму.
велике прохання писати лише тим кому дійсно не байдуже людське життя і тим хто дійсно любить допомагати.
тим хто хоче просто самоствердитися приписати мені купу неаргументованих проблем і звинувачень, які базуються на поверхневому псевдоаналізі і поспішних висновках, прохання не писати, як і тим хто зацікавлений в першу чергу у власній вигоді, а не в допомозі.