Live:
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 1 second тому: «Вітаю! І згадую, ніби в минулому вже зустрічав подібну тему тут на форумі... Менше з тим. До Ваших питань. цитата: «Чи це все - нормальний стан перед таким вибором, і це треба п»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 1 second тому: «Вітаю і співчуваю Вам, бо стан, очевидно, складний і болісний. цитата: «Є вже думки кинути це налагоджене життя і поїхати у війну в нікуди, бо дитина доросла, стосунків нема, наві»
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 9 hours тому: «Фиксация на человеке — не является подтверждением пограничного расстройства личности (ПРЛ). ПРЛ обычно сопровождается и другими симптомами. Вам уже написали коллеги, что нужно о»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: bttrs Age: 18

смысл жизни и отсутствие радости

уже в принципе не осталось ни одной вещи, к-ая вызовет у меня радость, самоотдачу. словно всю жизнь и свое место в ней воспринимаю слишком серьезно. это как когда тебе говорят «а сейчас без шуток» и ты с полной концентрацией вливаешься в выполнение порученного тебе задания. мое задание - просыпаться по утрам и ловить удовольствие от чего-то, но с ним я справляюсь неудачно, поскольку то, что меня окружает, предстает перед глазами как «что вообще имеет смысл?». словно я воспринимаю любое событие не как, например, новый эмоциональный опыт, а как ФАКТЫ. как череду действий с объективной точки зрения. подруга позвала гулять? ох, нет, скорее всего, ей стало скучно и она решила с кем-то скоротать свободный вечер. это нормально. вот только я не воспринимаю это как возможность хорошо провести время. я вообще вижу все кругом не со своей субъективной стороны (которая радовалась бы прогулке с подругой), а просто со стороны. мне всегда легко давалось видеть ситуацию чужими глазами, «отсоединяясь» от собственного «я», у которого свое мировоззрение и тд. но теперь я как будто не могу вернуться к себе или точнее, я это я, но с объективным восприятием. теперь саму жизнь воспринимаю такими вот «фактами». для меня любое хобби - это как будто ты выбрал что-то одно из возможных увлечений (а я их словно на ладони вижу, словно в мире ОПРЕДЕЛЕННОЕ их количество), ибо оказался в этом мире (философствование об устройстве жизни) и был вынужден ХОТЬ ЧТО-ТО ВЫБРАТЬ, чтобы не скучать. кажется, именно по этой причине я уже давно не понимаю, как нужно общаться с людьми: постоянно смотрю на это объективно и удовольствия от разговоров давно нет. даже приблизительно не помню, каково это от всей души кого-то любить. я не чувствую ничего. при мне остались только мысли и постоянный анализ ситуаций. сплошные «факты». факт 1 - однажды я родилась и однажды умру. факт 2 - отведенное на жизнь время тратят на какие-то занятия, потому что.. а что еще делать? мы ведь все очутились на этой чудаковатой планете. а однажды нас здесь не будет. нужно же с умом это время тратить.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.