не можу зрозуміти себе

Моя проблема полягає в тому, що я останнім часом не можу зрозуміти себе, що я насправді хочу, до чого прагну, взагалі, що зі мною коється.
Взагалі я по натурі дуже весела і оптимістична людина, обожнюю спілкуватись з новими людьми, подорожувати (навіть сама), люблю коли багато цікавих справ, маю багато хоббі і захоплень. Та з вересня місяця все змінилося, мене як підмінили. Я закінчую університе і повинна готувати диплом, спочатку в мене почалась просто паніка, що я нічогісінько не зроблю, страшна невпевненість, потім це пройшло, приступила до процесу написання..На роботі спеціально взяла відпустку, щоб писати диплом. Отже мої дні нагадують дні "сурка". Прокидаюсь, пишу диплом, іду на пари, приходжу і пишу диплом.. В хаті надто гамірно, крім того що я живу з дідусем та бабцею та мамою, в нас постійно мої плимінниці. Насправді я їх дуже люблю, але ця масовість вдома мене так виснажує і розстроює. Старшій плимінниці 5 років, в неї перехідний вік, вона постійно плаче, капризує. Я прекрасно розумію свою мамочку, що їй надзвичайно важко з ними обома, вона страшенно емоціонально втомлюється,в неї майже ніколи нема хорошого настрою, а це дуже впливає на мене, я хочу бачити її радісною. Дітки повинні бути у нас, бо моя сестра розводиться із чоловіком, живе зараз сама, тому їй потрібна особливо в цей період поміч моєї мами. А мені так хочеться якоїсь гармонії, щоб на серці було спокійно і радісно. Я відволікаюсь від цього всього коли знаходжусь в університеті, та коли іду на тренування (танці), та в суботу на заняття з англійської. Дуже б хотілось проводити час із друзями ( та й сама б могла себе розвіяти), менше знаходитись вдома, але не вдаеться, то друзі розїжджаються, грошей особливо нема (бо на роботу не ходжу, а в дідуся з бабцею беру тільки на саме необхідне), та практично весь час займає диплом та навчання. Та все було нічого, якось заспокоювала себе, але сьогодні зірвалась. Я просто фізично не могла встати з ліжка зранку, провалялась аж до обіду, абсолютно нічого не хочеться, абсолютно... Ось є час для написання диплому, поки діти сплять, а я не хочу, та розумію що потрібно..
Впринципі такий стан мені знайомий, таке зі мною було минулого року, приблизно в цей самий час, але тоді ще було гірше, я могла ночами не спати.. Зараз то сплю нормально, а от заставити себе встати не можу. Не розумію чого, чому таке нехотіння розпочинати новий день? Як же ж вийти з цього стану? Допоможіть розібратись.