Как справитися

Моя проблема наступна. Вже кілька тижнів я знаходжусь у тяжкому емоційному стані. Весь час мене душить у горлі і пече у грудях. В мене якісь напади паніки відбуваються і я плачу і задихаюсь і молю Бога.. відчуваю що не справляюсь сама просто...На мене напала депресія,я абсолютно нічого не хочу робити, домашні справи через силу, з сином теж погратись,позайматися і погуляти важко,важко спілкуватись з людьми.. прошу допоможіть мені..
Мені 28 років , я заміжня,маю сина 2.5 роки, чоловік працює, син почав ходити в садок,але через постійні хвороби частіше вдома чим в садку. Я дуже люблю його і дуже виню себе за те ,що не має сил в собі зібратись і бути для нього щасливою мамою ...
В сім\'ї в нас добрі відносини , ніхто не пьє, ніхто не б\'є,поважливо ставимося одне до одного, батьки живі здорові і все здавалось добре.. Але я відчуваю ,що мої почуття до чоловіка мого не такі якби мені цього хотілось ,якось він мене почав бісити, охолола до нього і боюсь собі в цьому признатись сама.. і йому про це боюсь казати ,весь час ридати хочеться . Одразу скажу,що нікого іншого не люблю,не шукаю і не буду шукати... Чому так не знаю .. він добрий,турботливий,гарний тато,заробляє на сім\'ю. Ми добре ладимо,разом вирішуємо сімейні проблеми. Але зі мною шось не так.. чесно кажучи ,вже один такий епізод був у наших стосунках, перед весіллям,ми навіть відкладали весілля через це,але потім я заспокоїлась, в нас почалось тихе спокійне життя, з\"явився синочок , я була дуже щасливою .. ну і не приховаю час від часу в мене закрадались сумніви щодо моїх почуттів ,але це якось проходило.. бо я усвідомлювала що він і синочок це саме найкраще що могло статись в моєму житті..
А зараз знов я в цьому стані , мені здається що в мене немає до нього почуттів, через ці думки в мене починається паніка,я починаю задихатись і плакати і кожного дня ці думки все навязливіші і навязливіші.. і я не можу їх позбутись.. стаю і починаю молитись Богу,щоб він наповнив моє серце любов\'ю і зберіг нашу сім\"ю. В нас маленький синочок і я хочу щоб він виріс в повноцінній щасливій сім\"ї. І я не хочу нікого шукати , бо думаю що причина не в людині ,а в тому що я любити не вмію,або не можу Я чоловікові кажу шо погано почуваюсь шо в мене депресія ,але ці думки не кажу йому бо не хочу робити боляче.. сама перечитала шо написала і розумію що повний брєд,і в людей є гірші проблеми,але це не дає мені жити , я задихаюсь ,допоможіть..