як повенути свою любов?, він найважливіший для мене. . .

постараюсь пояснити ситуацію.рік тому зі мною познайомився хлопець в інтернеті.з самого початку він до мене ставився серйозно,тобто говорив про почуття,спільне майбутнє.я йому не вірила,але спілкувалась як з другом.через якийсь час я точно вирішила для себе що він добрий,веселий,розумний,і мені з ним цікаво.спілкувались ми по телефону і через веб камеру, тобто бачили одне одного.
рік часу він постійно говорив що любить мене і що я для нього все.я відмовчувалась,відповідала йому не точно.я насправді сумнівалась, і він сам мені казав що я просто не можу повірити.я вагалась, бо для того щоб одружитись з ним треба міняти країну,наступне -я не бачила його "живого", і мої батьки абсолютно проти.
звичайно, я обговорювала з ним всі сумніви,проблеми. але може не варто було...
батьки його не бачили,не говорили і вирішили собі що не хочуть щоб ми одружувались. і якщо чесно, то завжди так було. я не закохуюсь кожен день і не приводжу до дому хлопців зранку, в обід і ввечері. але завжди вони були проти.
я хотіла щоб вони принаймі зустрілись і поговорили...не вийшло
недавно ми зустрілись,він прилетів до мене на вихідні. в житті він виявився кращим ніж я собі уявила (я маю на увазі не зовнішність).
коли прощались,він сказав що зможе прилетіти через 2 місяці, десь зараз.
може я закохалась, а може просто усвідомила що саме він "той один". спочатку ми нормально спілкувались, а потім я посварилась з ним коли він не відповів на смс,я почала страйшно його ревнувати.далі як в тумані- сварки, спроби вияснити в чому проблема, він перестає говорити зі мною.
якось раз поговорили - він сказав якщо це справжня любов, то чому ми стільки обговорювали моїх батьків і проблеми (і чого?, сама не знаю,я просто хотіла як краще), сказав що не може повірити що я не можу без нього жити
я написала йому листа...нікому і ніколи не розказувала як я його люблю. він зразу включив інтернет, трошки поговорили...сказав що "він такий як і рік тому" (його почуття) попрощались - надіюсь завтра побачимось, і пропав
я пишу йому смс, пишу...а він не відповідає вже 3 тижні.
не хочу, не можу його втратити
життя без нього? це не життя а існування
забути його, зайнятись чимось?- в мене так не виходить
розумію, що тепер я не можу без нього а він сумнівається або вже передумав
як мені його повернути?, я вже не можу думати.
пробувала притворитись що мені все одно - але пройшло 2 тижні і я йому написала смс. . .