Live:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 2 hours тому: «Доброго дня! Спробую висловити свою думку дуже коротко. Як на мене, Ви самі дуже точно визначили причину того стану, в якому зараз перебуваєте: "Коли спав весь цей «шум», оголила»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 3 hours тому: «Доброго дня! Співчуваю щодо Вашої киці. Сама дуже люблю тварин і знаю, як їх втрата може боліти... На мою думку, те, що з Вами відбувається - це психосоматичні прояви: "Почалос»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 3 hours тому: «Добрый день. Это уже не похоже на обычную усталость или лень. Когда не хватает сил даже на еду, воду и душ, нужна серьезная помощь. Скажи сегодня родителю или другому взрослому, »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Womann Age: 33

Психологическое насилие? Или моя вина?

Добрый день. Мы с мужем вместе более 10 лет, есть общий ребенок. С рождения ребенка начались проблемы. Муж поздно приходил домой, обосновывая работой; мало интересовался сыном и мной. Далее муж заболел. На этом фоне еще больше сфокусировался на себе, начал обвинять меня во всем и в своей болезни. Обратился за помощью к психологу. Дальше - хуже. Дистанциировался. Сейчас ситуация следующая: я априори виновата во всем, смотрю не так, лицо кислое, не развиваюсь (2 высших образования, хорошая работа, внешне нормальмая), не так разговариваю, не люблю его близких и т.п. Фактически муж перестал финансово обеспечивать (я сама работаю и покрываю почти все потребности - свои и ребенка, хотя супруг очень хорошо зарабатывает), в быту не помогает совсем (не могу попросить даже пакет с продуктами помочь поднести), постоянно говорит, что я психопатка/социопатка/человек с пограничным расстройством/имею недоразвитые доли мозга и т.п., угрожает разводом. Общение будто дозирует, может за вечер сказать 1-2 предложения или вообще молчать. О любви говорит редко, я будто выпрашиваю его любовь. Причем, как-бы одевая маску, не чувствую искренности. Если болею я или ребенок - не замечает этого, не интересуется. Говорит, что мои чувства, - это мои проблемы (если возникает ревность, боль). Если плачу - говорит ребенку, что плачу т.к. сама неправа. При этом он регулярно посещает психолога. Говорит, что ему окрыли глаза на меня и что единственное ценное - это его родители и сестра.
На фоне этого я стала нервной, эмоциональной, набрала в весе, сбился гормональный фон, устаю очень т.к. весь быт и работа на мне. Поговорить кроме ребенка не с кем. Досуга совмесного с мужем нет. Даже если он дома в выходной, то фактически отсутствует (весь в лекциях на youtube, в чате с другом, в наушниках и т.д.). Со стороны мужа постоянные упреки, причем даже на ровном месте (не с той интонацией сказала, не так сформулировала и т.п.). В это время так злобно смотрит на меня, что скулы дрожат. Ловлю себя на мысли, что мне страшно. Физически не бьет и не толкает. Люблю его очень, поэтому терплю такое отношение. Но на душе больно невероятно. Выть хочется. Может дело во мне? Может я его как-то провоцирую на такое отношение? Говорит, что любовницы у него нет. Или это и есть то психологическое насилие, о котором так много пишут? Спасибо заранее.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.