Question by:
nik712
Age:
24
що мені з собою робити?
Мабуть проблем, чи особливостей у мене багато але на даний момент найбліьше мене хвилюють:
1)Я часто недовольний всім, що роблять мої близькі, навіть якщо вони все роблять нормально, вони всеодно роблять - непомоєму. З однієї сторони я все розумію що я не ідеальний, і по моєму все бути не може, адже всі індивідуальні.І розумію те що я злюсь нікому непотрібно і ці емоції мої теж, своїм негативним настроєм, я псую настрій і іншим. Але всеодно злюсь.
2)У відносинах теж, сприймаю партнера добре, люблю, але з деякими думками, діями, словами не згоден, нормально коректно незгоду пояснити не завжди можу. Щоб не доходило до сварки, стараюсь замовчувати, або пізніше говорити це більш коректно, без емоцій, але всеодно, доки ходжу і обдумую, доходжу до думки що може вже й не потрібно висказувати свою думку на цей рахунок бо нічого хорошого з цього не вийде. Але коли знову наступають схожі ситуації, я відразу ж згадую своє недовольство і мовчки дуюсь без пояснення причини. А коли партнер запитує що сталось? відповідаю що все добре, бо частиною голови розумію що ніяких проблем немає, а іншою частиною продовжую злиться. І ця вся обстановка, напруга - псує настрій і партнеру.
А чим більше замовчую тим більше накопичується недовольство, і потім звалюється емоційним зривом на партнера.
3)А коли партнер стає недовольним із за мене, в нього псується настрій, мені стає простіше, і я стараюсь заспокоїти його, зайнятий цим, і моє недовольство відходить на другий план. Партнер бачить в мені - енергетичного вампіра, який завжди своєю поведінкою хоче вивести її на негативні емоції, а наситившись ними, задоволений, заспокоює її.
1)Я часто недовольний всім, що роблять мої близькі, навіть якщо вони все роблять нормально, вони всеодно роблять - непомоєму. З однієї сторони я все розумію що я не ідеальний, і по моєму все бути не може, адже всі індивідуальні.І розумію те що я злюсь нікому непотрібно і ці емоції мої теж, своїм негативним настроєм, я псую настрій і іншим. Але всеодно злюсь.
2)У відносинах теж, сприймаю партнера добре, люблю, але з деякими думками, діями, словами не згоден, нормально коректно незгоду пояснити не завжди можу. Щоб не доходило до сварки, стараюсь замовчувати, або пізніше говорити це більш коректно, без емоцій, але всеодно, доки ходжу і обдумую, доходжу до думки що може вже й не потрібно висказувати свою думку на цей рахунок бо нічого хорошого з цього не вийде. Але коли знову наступають схожі ситуації, я відразу ж згадую своє недовольство і мовчки дуюсь без пояснення причини. А коли партнер запитує що сталось? відповідаю що все добре, бо частиною голови розумію що ніяких проблем немає, а іншою частиною продовжую злиться. І ця вся обстановка, напруга - псує настрій і партнеру.
А чим більше замовчую тим більше накопичується недовольство, і потім звалюється емоційним зривом на партнера.
3)А коли партнер стає недовольним із за мене, в нього псується настрій, мені стає простіше, і я стараюсь заспокоїти його, зайнятий цим, і моє недовольство відходить на другий план. Партнер бачить в мені - енергетичного вампіра, який завжди своєю поведінкою хоче вивести її на негативні емоції, а наситившись ними, задоволений, заспокоює її.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
