Стосунки між сестрою,мамою і мною....

Якщо коротко,то останнім часом (6років) ,а може і більше, в наших конфліктах із сестрою мама стає на сторону сестри (їй 37 р.),при вияві очевидної агресії , при недопустимих висловлюваннях на мій адрес - мама мовчить,зауважень їй не робить,а в результаті все як і завжди зводиться до того,що у всьому винна Я!
До появи моєї донечки на світ,в нас щороку протягом цілого літа гостювала моя похресниця з дворічного віку (дочка сестри,їй зараз12 років) Я з нею постійно проводила час.Та коли народилася моя Лізочка ,похресниця продовжувала приїжджати влітку на канікули...все норм. Тепер гуляли вже втрьох і бабуся.Але дітки ростуть , а між Лізою і Вірою 5 років різниці.Віра ніколи не хотіла ні в чому уступати моїй дитині. Почалися сварки ..зараз коли я Вірі роблю найменше зауження на кшталт: ,,Віра не можна так казати на сесру,що вона ще тупа чи дурна....,, то Віра зразу телефонує своїй мамі ,моїй сестрі ,жаліється їй ,а сестра в свою чергу дзвонить моїй мамі і без жодних питань чи пояснень зі мною ніхто не розмовляє ...Така модель поведінки мами ,сестри і Віри стандарт...
Коли починаєш питати мами чому все так ,та або не хоче говорити або розмова зводиться до того що я винна....Ви знаєте мені так все набридло..крик душі.
В останніх сварках сестра собі дозволила неодноразово сказати, що я і така і сяка найгірша хресна мама ,що не вмію з похресницею поводитися(це враховуючи те ,шо дуже часто Віра в нас була ,постійно гуляли ,уроки допомагала їй робити ,брала відпустку і їхала в інше місто два місяці її до садку водила,бо сестра пішла на нову роботу,подарунки і т.д.)
Найболючіше, що це все бачить моя доця, таке ставлення до мене...чоловік мене підтримую, але мені настіки вже нагадили в душу,що я не хочу спілкуватися з сестрою, з мамою буду бо це моя мама, хоч вона через силу говорить,я ж бачу. Допоможіть ,благаю ,щось порадьте.дякую щиро Вам наперед.